Відкрити головне меню

Марґеріт Жерар

французька художниця, гравер, книжковий графік

Марґеріт Жерар (фр. Marguerite Gérard) (28 січня 1761, Грасс — 18 травня 1837, Париж) — французька художниця, гравер, книжковий графік, представниця рококо, учениця Жана-Оноре Фраґонара.

Марґеріт Жерар
Marguerite Gérard
Dumont - Marguerite Gérard.jpg
Франсуа Дюмон. Марґеріт Жерар (1793, Зібрання Воллес)
Народження 28 січня 1761(1761-01-28)
Грасс
Смерть 18 травня 1837(1837-05-18) (76 років)
  Париж
Національність Франція Франція
Громадянство Франція Франція
Навчання Жан-Оноре Фраґонар
Діяльність художниця
Напрямок рококо
Твори La Visite[d]

Марґеріт Жерар у Вікісховищі?

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Народилася 28 січня 1761 року у Грассі у родині парфумера Клода Жерара та Марі Жілетт. У віці 14 років після смерті матері Жерар переїхала у Париж, де почала брати уроки живопису, малюнку і гравюри у чоловіка своєї сестри Жана-Оноре Фраґонара. Марґеріт Жерар належать п'ять офортів у співпраці з метром.

ТворчістьРедагувати

Художниця працювала у різних жанрах і техніках. Але головною темою творчості Жерар стали жанрові сценки у дусі голландської Золотої доби: сімейного життя вищої та середньої верств французького суспільства, затишок, створений руками жінки, щасливе материнство. Частими персонажами її картин були і домашні тварини, особливо кішки.

Після Великої французької революції, коли жінки отримали право виставляти свої картини на виставках, Марґеріт Жерар скористувалася цією можливістю. З 1799 до 1824 року вона регулярно брала участь у виставках. У 1804 році художниця навіть отримала золоту медаль від Наполеона, який оцінив її роботи. Не дивлячись на домінування теми домашнього вогнища, Жерар знайшла своє місце й у художньому житті післяреволюційної Франції часів Імперії. Доба відобразилася і в її творчості, про що свідчить полотно «Милосердя Наполеона» (1806).

Жерар також виконала низку ілюстрацій для твору П'єра Шодерло де Лакло «Небезпечні зв'язки» (1782).

Особисте життяРедагувати

Марґеріт Жерар усе своє життя залишалася незаміжньою і не мала дітей. Вона є тіткою художника Александра-Евариста Фраґонара. Припущення, що вона була коханкою Ж.-О. Фрагонара не має підтверджень. Сама Жерар відносилася до метра як до батька. На межі століть, після Великої французької революції, коли померла дружина Фрагонара, а син обірвав зв'язки з батьком, саме Марґеріт Жерар допомогла йому: знайшла квартиру, бо нова влада виселила його з житла у Луврі.

Померла Марґеріт Жерар 18 травня 1837 року в Парижі.

Галерея вибраних творівРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Renouvier, Jules; de Montaiglon, Anatole (1863). Histoire de l'art pendant la révolution, considéré principalement dans les estampes. Paris: Veuve Jules Renouard. pp. 170—171. Retrieved May 10, 2009.
  • Société Internationale pour l'Etude des Femmes de l'Ancien Régime. «Marguerite Gérard». Dictionnaire des femmes de l'Ancienne France. SIEFAR, IHMC / CNRS. Retrieved 2009-05-10.

ПосиланняРедагувати