Принцеса Марі Бонапарт (фр. Marie Bonaparte, 2 липня 1882, Сен-Клу — 21 вересня 1962, Сен-Тропе) — французька аристократка, письменниця, перекладачка, психоаналітикиня, учениця Зігмунда Фрейда, піонерка психоаналізу у Франції. Принцеса Грецька і Данська.

Марі Бонапарт
фр. Marie Bonaparte
Marie Bonaparte 1907.jpg
Народилася 2 липня 1882(1882-07-02)[1][2][…]
Сен-Клу
Померла 21 вересня 1962(1962-09-21)[2][3][…] (80 років)
Гассен
·лейкоз
Поховання
Країна Flag of France (1958–1976).svg Франція
Діяльність психологиня, перекладачка, письменниця, психоаналітикиня
Галузь психоаналіз
Знання мов французька[2][5], німецька[5] і англійська[5]
Титул принцеса
Рід Бонапарти
Батько Roland Bonaparted
Мати Marie-Félix Blancd
У шлюбі з Георг, граф Корфський
Діти Prince Peter of Greece and Denmarkd[3] і Princess Eugénie of Greece and Denmarkd
Нагороди
Order of Saints Olga and Sophia
Coat of Arms of marie bonaparte.svg

ЖиттєписРедагувати

Народилася в родині відомих французьких аристократів. Батько принц Роланд Бонапарт (19 травня 1858 — 14 квітня 1924), мати Марія-Фелікс Бланк (1859—1882). Мати померла від емболії незабаром після народження Марії, залишивши половину свого 8,4 млн статку своєму чоловікові, а половину — дочці. Правнучка Люсьєна Бонапарта (брата імператора Наполеона Бонапарта), Марі успадкувала чималі статки від діда по матері, Едмона Блана (англ. Edmond Blanc) — успішного бізнесмена, одного з забудовників Монте-Карло.

Жила з батьком, відомим географом і ботаніком, у Парижі та в різних родинних маєтках.

21 листопада 1907 року в Парижі одружилась з принцом Грецьким і Данським Георгом, сином короля Греції Георг I (король Греції). Отримала титул Принцеси Греції та Данії.

2 червня 1952 року з чоловіком представляла свого племінника короля Греції Павла I під час коронації Єлизавети II у Лондоні.

Померла від лейкемії в Сен-Тропе 21 вересня 1962 року. Кремована в Марселі, попіл поховано в могилі її чоловіка, принца Георга в Татої, поблизу Афін.

Наукова діяльністьРедагувати

Була ученицею З. Фрейда й практикувала психоаналіз аж до своєї смерті в 1962 році, займалась розробкою та вивченням психоаналізу. Написала кілька книг з психоаналізу, переклала роботи Фрейда французькою. Заснувала Французький інститут психоаналізу (Société Psychoanalytique de Paris, SPP) в 1926 році.

РодовідРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118904167 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Lundy D. R. The Peerage
  4. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  5. а б в Czech National Authority Database

ЛітератураРедагувати

  • Accerboni Anna Maria et coll., La donna e la psicoanalisi, Ricordo di Marie Bonaparte, Trieste, Biblioteca Cominiana, 1989, 164 p.
  • Bourgeron Jean-Pierre, Marie Bonaparte et la psychanalyse, à travers ses lettres à René Laforgue et les images de son temps, Genève, éditions Slatkine, 1993
  • Céloa Bertin, La dernière Bonaparte, P., Perrin, 1982
  • Mijolla Alain de (1988), Quelques aperçus sur le rôle de la princesse Marie Bonaparte dans la création de la Société Psychanalytique de Paris, Rev. franç. Psychanal., 5, 1988, pp. 1197—1214.
  • Roudinesco Élisabeth, La bataille de cent ans, histoire de la psychanalyse tome 1, P., éd. Ramsay, 1982
  • Bertin, Celia, Marie Bonaparte: A Life, Yale University Press, New Haven, 1982. ISBN 0-15-157252-6
  • Loewenstein, Rudolf, Drives, Affects and Behavior: Essays in Honor of Marie Bonaparte, 1952

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати