Марія Горовіц
Марія Горовіц (пол. Maria Horowitz) — коломийська підприємниця єврейського походження, засновниця першої в Коломиї гардинної фабрики (1924).
| Марія Горовіц | |
|---|---|
| Marja Horowitz | |
| Псевдо | Maria Horowitz |
| Народилася | невідомо |
| Громадянство | Польська Народна Республіка |
| Національність | єврей |
| Місце проживання | Коломия |
| Діяльність | підприємець |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Наразі невідомо, де народилася Марія Горовіц, де вона провела дитинство і здобула освіту. Однак, її ім'я з'являється в річному звіті Товариства ригорозантів Єврейського академічного дому у Львові за 1924 рік як його член, який проживає в Коломиї[1].
У довіднику «Rocznik Polskiego Przemysłu i Handlu» за 1936 рік можна дізнатися, що Марія Горовіц в 1924 році заснувала фабрику штор і фіранок у будинку на розі вулиць Франка та Театральна[2]. За свідченнями Василя Нагірного, сама власниця та її родина мали своє підприємство та помешкання на 3 поверсі триповерхового будинку[3]. Її фабрика зовсім скоро стане відомою не лише в Коломиї, а й на Галичині, про що свідчить оголошення фабрики у львівському виданні «Wschód» 1935 року випуску про політичне і господарське життя Східної Малопольщі[4]. За свідченнями Василя Нагірного, продукція підприємства Марії Горовіц експортувалася до Європи (килими) та США[3]. Як дізнаємося з довідника «Rocznik Polskiego Przemysłu i Handlu» того ж 1936 року, річний капітал підприємства становив 170 тисяч злотих, що на той час була величезною сумою. На фабриці підприємиці працювало 120 осіб, а спеціальних машинок там було 30. З них були та швейні машинки «Зінгер». Співвласниками її фабрики були Маркус Горовіц (1895—1942), який під час Другої світової війни очолить Юденрат і скоїть самогубство в 1942 році[5], та Йозеф Горовіц[6].
Марія Горовіц була і громадською діячкою: у червні 1928 року увійшла до складу до Виконавчого комітету рухомої промислової виставки в Коломиї, про що свідчить коломийська газета «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 24 червня 1928 року[7].
Також підприємиця займалася благодійністю: неодноразово виділяла кошти на діяльність Єврейської народної кухні[8][9][10][11][12], а також у квітні 1927 року допомогла фінансово Товариству опіки над бідними єврейськими дітьми[13]. Також Марія Горовіц була «прихильницею і симпатиком» Товариства об'єднання сліпих працівників, заснованого в 1921 році, про що свідчить звіт 15 років діяльності цього об'єднання[14].
Після початку Другої світової війни доля Марії Горовіц перервалася і залишається невідомою. Однак, ця особистість залишила після себе вагомий слід у коломийській промисловості, заснувавши першу гардинну фабрику в місті.
Нагороди ред.
- Кавалер Срібного Хреста Заслуги (11.08.1937) — за заслуги в галузі професійної діяльності.
Пам'ять ред.
.jpg)
У травні 2020 року автор проєкту першого в Україні Музею «Небесної Сотні» в Івано-Франківську, автор найбільшої в Україні картини «Хроніка України», відомий художник з Івано-Франківська Роман Бончук створив мурал у честь Марії Горовіц на стіні будинку, де була її фабрика.
Примітки ред.
- ↑ XLVI sprawozdanie roczne Wydziału Towarzystwa Rygorozantów (Żydowski Dom Akademicki) we Lwowie za rok akademicki 1924/1925.
- ↑ Rocznik Polskiego Przemysłu i Handlu : połączone wydawnictwa: "Rocznik Informacyjny o Spółkach Akcyjnych w Polsce" i "Polski Przemysł i Handel (Rynek Polski)". R. 5, 1936.
- ↑ а б Коломийська швейна фабрика.
- ↑ Targi Wschodnie 1935 : Lwów, Stanisławów, Tarnopol.
- ↑ Kolomyya Forever By Arie Suchman.
- ↑ Rocznik Polskiego Przemysłu i Handlu : połączone wydawnictwa: "Rocznik Informacyjny o Spółkach Akcyjnych w Polsce" i "Polski Przemysł i Handel (Rynek Polski)". R. 5, 1936.
- ↑ Tygodnik Pokucki Zjednoczenie : R.2, nr 26 (24 czerwca 1928).
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 6, nr 6 (7 lutego 1930).
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 3, nr 38 (23 grudnia 1927).
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 6, nr 9 (28 lutego 1930).
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 4, nr 40 (21 grudnia 1928) + nadz. dod. filmowy.
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 8, nr 5 (2 grudnia 1932).
- ↑ Nasz Głos : pismo tygodniowe : R. 3, nr 15 (15 kwietnia 1927).
- ↑ XV zjednoczenie pracowników Organu zjednoczenia pracowników niewidomych.