Відкрити головне меню

Мар'янівка, рідше Маріяґільф[1] (нім. Mariahilf, пол. Marjówka ) — найстаріша німецька колонія в Коломиї[1], заснована 1811 року в Королівстві Галичини та Володимирії — провінції Австрійської імперії; нині — район у західній частині Коломиї поблизу Раківчика.[1]

Маріягільф
Коломия
Загальна інформація
48°33′13″ пн. ш. 25°00′09″ сх. д. / 48.55366000002777582° пн. ш. 25.002565000027779263° сх. д. / 48.55366000002777582; 25.002565000027779263Координати: 48°33′13″ пн. ш. 25°00′09″ сх. д. / 48.55366000002777582° пн. ш. 25.002565000027779263° сх. д. / 48.55366000002777582; 25.002565000027779263
Країна Україна Україна
Адмінодиниця Коломия
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 2697552 ·R (Коломия)
Карта
Маріягільф. Карта розташування: Україна
Маріягільф
Маріягільф
Маріягільф (Україна)

У 1919—1945 рр. відома також під польською назвою «Мар'ювка».

ПередісторіяРедагувати

На думку історика Івана Монолатія, перші німці в Коломиї з’явилися у Х-ХІ століттях. Галицькі князі запрошували на свої землі німецьких ремісників і купців. Після монголо-татарської навали королі Русі почали ще активніше заселяти спустілі простори вихідцями з-над Рейну. 1362 року Коломия отримала магдебурзьке право, що дало поштовх до розвитку міста. Німецькі прибульці здебільшого були купцями, зброярами, найманцями-рейтарами, гармашами, каменярами тощо. 1405 року німець Ніколаус Фрейстетер став спадковим коломийським старостою. Проте попри привілейованість німців у середньовічній Коломиї було небагато. Все змінило входження Коломиї до складу Габсбурзької монархії. У той час на території міста з'явилося шість німецьких колоній: Маріягільф (1811), Баґінсберґ (1818), Славці (1833), Вінцентівка (1833), Розенгек (1866) і Флеберґ (1892).[1]

ІсторіяРедагувати

Засновниками були переселенці з Карлсберга — поселення німецько-богемських колоністів із-під Радівців Буковинського округу. Зі списку поселенців Карлсберга відомо, що багато з них походили із західної частини колишнього Прахенського повіту (Південна Богемія, де головним містом були сьогоднішні Страконіце).

Через конфлікти з приводу умов заселення і праці поселенці виселилися з Карлсберга (протокол від 19 і 20 травня 1811 р., начальник складу поповнення, підполковник Буковський зі Штольценбурга). 1811 року вони уклали договір купівлі-продажу землі на території міста Коломия. Кожна з 33 сімей отримувала 4 ярма землі, до чого додавалися ще 4 ярма церковних угідь безкоштовно. Місцевість назвали «Маріягільф».

З моменту переходу під польську адміністрацію в 1867 році становище поселенців невпинно погіршувалося. З них намагалися витравити їхнє походження і спольщити. Після неабияких переслідувань у Першій світовій війні і після того, як Східна Галичина в 1919 році була силоміць приєднана до новоствореної Польщі, колишні німецькі репатріанти не бачили жодного шансу залишитися. Після вторгнення у Польщу на початку Другої світової війни в 1939 році німецька комісія з переселення спочатку розпорядилася перемістити поселенців у Вартеланд, проте на початку 1945 року вони втекли від наступу радянських військ у район Гіфгорн, де в більшості і осіли.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати