Маріон Акерманн
Маріон Акерманн (нім. Marion Ackermann; нар. 2 лютого 1965, Геттінген) — німецька мистецтвознавиця, кураторка і директорка музею. З 2003 по серпень 2009 року була директоркою Художнього музею Штутгарта. З вересня 2009 по жовтень 2016 очолювала мистецьку колекцію землі Північний Рейн-Вестфалія. З листопада 2016 року вона є генеральним директором Державних художніх колекцій Дрездена. 8 липня 2024 року опікунська рада Фундації прусської культурної спадщини (SPK) призначила її новим президентом з 1 червня 2025 року на зміну Герману Парцінгеру.
| Маріон Акерманн | |
|---|---|
| нім. Marion Ackermann | |
_III.jpg) | |
| Народилася | 2 лютого 1965[1] (59 років) Геттінген, Hildesheim Government Regiond, Нижня Саксонія, ФРН[1] |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | мистецтвознавиця, викладачка університету |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Знання мов | німецька[2][3] |
| Заклад | Мюнхенська академія мистецтв, Аугсбурзький університетd і Державні художні зібрання Дрездена |
| Посада | директор музеюd[4][3] |
Біографія
ред.Маріон Акерманн виросла в Анкарі; її батьки читали лекції в тамтешньому університеті. Після закінчення середньої школи вона вивчала історію мистецтва, історію та німецьку мову в Касселі, Геттінгені, Відні та Мюнхені. У 1995 році вона отримала ступінь доктора в Університеті Георга-Августа в Геттінгені за автобіографічними та теоретичними текстами Василя Кандинського.[5] Пізніше вона викладала в Мюнхенській академії мистецтв, в Аугсбурзькому університеті та в Мюнхенському університеті прикладних наук для фотодизайну.
З 1995 по 2003 рік вона була куратореою Städtische Galerie у мюнхенському Ленбаххаузі, де переважно займалася колекцією графіки. Там вона курувала такі виставки: Paula Modersohn-Becker (1997), Rosemarie Trockel (2000), SchattenRisse (2001), Leggerezza (десять італійських художників) (2001), Katharina Grosse (2002) і Practicing Unreality (2003, з Ловісом Корінтом, Максом Слевогтом, Марком Валлінгером), а також серією виставок «Діалоги про малювання» (з Ульріхом Майстером, Александром Робом, Нанне Майєр, Марією Ліндберг, Джуліаном Опі, Меттом Малліканом, Бетан Хьюз і Малте Шпор).
Разом з Гете-Інститутом, членом загальних зборів якого вона зараз є, Акерманн розробила компакт-диск про Блакитного вершника в 1996 році, який отримав нагороду European MultiMedia Award .
Коли вона очолила Художній музей у Штутгарті у віці 38 років, вона стала наймолодшим директором музею великої установи в Німеччині. Тут вона курувала, серед іншого, відкриття виставки Angekommen — Прибули. Колекція «У власному домі» (2005), «Сяючі будівлі: архітектура ночі» та «Піктограми — самотність знаків» (обидві 2006). Тут відбулася перша комплексна виставка творів Крістіана Янковського (2008/2009).
У вересні 2009 року Маріон Акерманн перейняла керівництво колекцією мистецтв Північного Рейну-Вестфалії в Дюссельдорфі в якості директора.
Через плутанину навколо заміни Альфреда Пакемента, директора Національного музею сучасного мистецтва (MNAM) у Центрі Жоржа Помпіду, який пішов у відставку наприкінці року, Маріон Акерманн вибула з конкурсу, хоча потрапила з трьома іншими кандидатами (включно з Максом Холлейном) до короткого списку виборів, згідно зі статтею Le Monde від 16 листопада 2013 року.
24 листопада 2014 року з мистецтвознавицею достроково продовжили контракт (до 2016 року) на сім років. У квітні 2016 року було оголошено, що вона не виконуватиме цей контракт, і 1 листопада 2016 року її найняли на посаду генерального директора Державних художніх колекцій Дрездена на вісім років.
8 липня 2024 року опікунська рада Фундації прусської культурної спадщини (SPK) призначила її новим президентом з 1 червня 2025 року на зміну Герману Парцінгеру.[6][7]
Акерманн мешкає у Дрездені, одружена з Вольфом Тегетхофом і має двох дітей.
Публікації
ред.- Farbige Wände — Zur Gestaltung des Ausstellungsraumes von 1880—1930. Herausgegeben von der Städtischen Galerie im Lenbachhaus und Kunstbau München. Edition Minerva 2003, ISBN 978-3-932353-79-6.
- (Hrsg.): Piktogramme — Die Einsamkeit der Zeichen. Mit einer Einführung von Marion Ackermann und Pirkko Rathgeber. Deutscher Kunstverlag München Berlin 2006, ISBN 978-3-422-06674-8.
- SchattenRisse. Silhouetten und Cutouts, hrsg. von Helmut Friedel. Hatje Cantz Verlag, Ostfildern 2001, ISBN 3-7757-1021-3.
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #123751837 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ https://www.hkw.de/de/programm/beitragende_hkw/a/marion_ackermann.php
- ↑ Thema der Dissertation: «Rückblicke» — Kandinskys Autobiographie im Kontext seiner frühen Schriften.
- ↑ Sachsen.de Medienservice vom 8. Juli 2024: Marion Ackermann hat mit Leidenschaft und Hingabe die Staatlichen Kunstsammlungen Dresden als Spitzenmuseum geprägt. Prof. Dr. Marion Ackermann wechselt von den SKD zur Stiftung Preußischer Kulturbesitz, abgerufen am 8. Juli 2024
- ↑ Stiftung Preußischer Kulturbesitz News vom 8. Juli 2024: Marion Ackermann wird erste SPK-Präsidentin, abgerufen am 8. Juli 2024
Посилання
ред.- Інтерв'ю з Маріон Акерманн, опубліковане 27 грудня 2008 року в Good News — Good news from Stuttgart
- Бібліографія. Маріон Акерманн // Німецька національна бібліотека каталозі
- Записи в Arthistoricum.net
- Art Collection NRW виповнюється 50 років. Домашній візит до директора музею. На: Rheinische Post. RP онлайн, 6 вересня 2011 р.