Марченков Михайло Петрович

Михайло Петрович Марченков, в деяких документах Марченко (1 листопада 1899(1899-11-01), Красний Шадим, Наровчатський повіт^d, Пензенська губернія, Російська імперія — березень 1980, СРСР) — генерал-лейтенант, начальник внутрішніх військ НКВС Українського округу з 17.03.43 до 12.07.45.

Михайло Петрович Марченков
Народився	1 листопада 1899(1899-11-01) Красний Шадим, Наровчатський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	березень 1980 (80 років) СРСР
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	воєначальник
Alma mater	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник	німецько-радянська війна і Громадянська війна в Росії
Військове звання	Генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років радянській міліції»

Ранні роки

Народився у селі Шадимський Майдан Наровчатівського повіту Пензенської губернії (нині — с. Красний Шадим Ковилкінського району Мордовії) в селянській сім'ї. Росіянин. Закінчив 3-класне сільське училище.

• З грудня 1919 до серпень 1919 — у РСЧА: червоноармієць 1-го Пензенського стрілецького полку ;
• серпень 1919 — лютий 1920 — на піхотно-командних курсах;
• лютий-червень 1920 — пом. коменданта штабу Приволзького сектору ВНУС (війська внутрішньої служби).

Член РКП(б) з липня 1920 року.

У 1938 році заочно закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

В військах і органах ВЧК-ОГПУ-НКВД-МВД

• З травня 1938 — начальник штабу ордена Леніна Окремої мотострілецької дивізії особливого призначення військ НКВД ім. Ф. Е. Дзержинського (ОМСДОН НКВД).
• З березня 1941 — командир Окремої мотострілецької дивізії особливого призначення військ НКВД ім. Ф. Е. Дзержинського.
• З лютого 1943 — начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу, з липня 1945 — начальник внутрішніх військ НКВД Білоруського округу.
• З листопада 1946 — начальник курсів удосконалення керівних працівників МВС ордену Леніна Червонопрапорного військового інституту МВС.
• З червня 1947 — заступник начальника Управління військ МВС СРСР по охороні особливо важливих об'єктів промисловості і залізниць.
• З січня 1949 — начальник Управління військово-навчальних закладів військ МВС СРСР.
• З квітня 1953 — начальник Управління навчальних закладів МВС СРСР
• З квітня 1957 р. — начальник 4-го відділу штабу ГУПВ КДБ при РМ СРСР.

Наказом КДБ при СМ СРСР № 133 від 7 квітня 1958 року звільнений в запас по хворобі.

Звання

• майор (22.04.36);
• полковник)13.02.38);
• комбриг (23.11.39);
• генерал-майор (04.06.40);
• генерал-лейтенант (17.11.44).

Нагороди

• орден Леніна (21.02.45);
• 2 ордени Червоного Прапора (1922, 03.11.44);
• орден Суворова 2 ст. (21.09.45);
• орден Кутузова 2 ст. (20.10.44);
• 4 ордени Червоної Зірки (23.06.39, 14.04.43, 30.01.51, 28.10.67);
• 12 медалей;
• знак «Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)» (29.08.36).

Див. також

• ОУН-УПА

Посилання

• Довідник «Хто керував органами держбезпеки. 1941–1954» [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
• Операція Захід [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.]