Марусик Тарас Павлович
Тара́с Па́влович Мару́сик (нар. 5 травня 1955, с. Яблуниця (Поляниця), Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український журналіст, державний службовець, фахівець з мовної політики, громадський діяч, перекладач.
| Марусик Тарас Павлович | |
|---|---|
| Народився |
5 травня 1955 (68 років) Яблуниця |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність |
журналіст державний службовець перекладач |
| Галузь | журналістика[1], публіцистика[1] і переклади з французькоїd[1] |
| Відомий завдяки | голова Координаційної ради з питань захисту української мови |
| Alma mater | Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
| Знання мов | українська[1] і французька[1] |
| Родичі | Петро Марусик |
| У шлюбі з | Кошова Наталя Миколаївна |
| Діти | 3 (сини Микола, Павло, донька Ірина) |
Життєпис ред.
Родина ред.
Українець; батько Павло Іванович (1918—2006); мати Катерина Методіївна (1929); брат Іван (1948); дружина Наталія (1960) — н.п музею УНР; дочка Ірина (1978), сини Микола (1989) і Павло (1991).
Освіта ред.
- Дрогобицький педагогічний інститут ім. І.Франка, факультет іноземних мов (1972—1976), учитель франц. мови;
- Бурґундський університет, факультет права (1994—1995), «Культурна політика і мистецька діяльність».
Кар'єра ред.
- 1976 — 1977 — учитель французької мови в Яблуницькій СШ Івано-Франківської області
- 1977 — 1986 — учитель французької мови в Сокирницькій СШ Закарпатській області
- 1986 — 1989 — аспірант лабораторії навчання іноземних мов Українського НДІ педагогіки.
- 1 вересня 1990 — секретар Республіканської асоціації українознавців.
- 1 липня 1990 — викладач французької мови в Київському державному педагогічному інституті іноземних мов.
- 1990 — 1993 — головний консультант в Комісії з питань культури Верховної Ради України.
- 1993 — 1994 — український стипендіат французького уряду, Міністерства культури і франкомовности, Міністерства закордонних справ, Національної французької комісії ЮНЕСКО, Бурґундського університету.
- З грудня 1994 по грудень1995 — радник міністра в Міністерстві культури України.
- 1996 — старший науковий співробітник Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
- З березня 1997 по грудень 2000 — головний консультант Комітету з питань культури та духовности ВР України.
- З грудня 2000 по серпень 2001 — завідувач сектору моніторинґу мовної політики, національної політики й релігій, Секретаріат КМ України.
- 2002 — головний редактор газети «Le français».
- з 2006 — керівник української секції Спілки франкомовної преси.
- з березня 2007 по липень2010 — Секретаріат Президента України, завідувач відділу з питань мовної і етнонаціональної політики та державно-церковних відносин департаменту культури та духовності Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання;
- 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014 — помічник-консультант народного депутата України Фаріон Ірини Дмитрівни[2].
Засновник та головний редактор інтернет-проєкту «Нова мова», кореспондент, автор та ведучий програм у Київському бюро радіо «Свобода», зокрема рубрики «А мова як море»[3].
З 2010 року голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації «Меморіал» імені В. Стуса.
Діяльність ред.
Співорганізатор перевезення в Україну робочого кабінету В. Винниченка з Мужену (Франція) у Кіровоградський історико-краєзнавчий музей (1992). Автор близько 2000 передач (радіо «Свобода»), понад 300 статей та інтерв'ю.
Переклав з французької книги:
- Володимир Косик. «Франція та Україна: Становлення української дипломатії (березень 1917 — лютий 1918)». Пер. з фр. Т. П. Марусик // Львів, Видавничий центр імені Івана Франка, 2004. — 262 с.[4]
- Франсуаза Том. «Кінець комунізму». Пер. з фр. Т. Марусик // Видавничий дім «Козаки», Київ, 1999. — 197 с. — ISBN 966-514-030-9. — ISBN 966-514-031-0
- Ален Безансон. «Лихо століття. Про комунізм, нацизм та окремість Катастрофи» // Видавництво «Пульсари», Київ, 2007. — 135 с. (2007)
- Ален Безансон. «Свята Русь». Пер. з фр. Т. Марусик // Видавництво «Кліо», Київ, 2017. — 111 с.
Член Національної спілки журналістів України, Спілки франкомовної преси (Union de la presse francophone), Національної спілки письменників України.
Громадська діяльність ред.
Голова творчого об'єднання перекладачів Київської організації Національної спілки письменників України.[5]
Різне ред.
Державний службовець 4-го рангу (травень 2007).
Володіє французькою мовою.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ проекту Постанови Верховної Ради України «Про відзначення 165-річчя від дня народження Олени Пчілки». Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
- ↑ Радіо Свобода. Тарас Марусик. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
- ↑ Косик Володимир — Франція та Україна. Становлення української дипломатії (березень 1917 — лютий 1918) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Библіотека ХНУ
- ↑ Тетяна Фольварочна очолила Київську організацію НСПУ. НСПУ. 28 лютого 2024. Процитовано 19 березня 2024.
Посилання ред.
Марусик Тарас Павлович у соцмережі «Facebook»- Хто є хто в Україні[недоступне посилання з липня 2019]
- Марусик Тарас Павлович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ТАРАС МАРУСИК для УП [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.]
