Відкрити головне меню

Ілля́ Сильве́стрович Мартиню́к (* 21 липня 1869 — † після 1935) — генерал-хорунжий армії УНР, командир дивізії Сірожупанників.

Ілля Сильвестрович Мартинюк
Народження 21 липня (2 серпня) 1869
Волинська губернія, Російська імперія
Смерть не раніше 1935
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Звання Imperial Russian Army MajGen 1917 h.png Генерал-майор (25.8.1916)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Командування Перша козацько-стрілецька (Сірожупанна) дивізія
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Походить із селян Волинської губернії. Початкову освіту отримав у Київській класичній гімназії.

В російській арміїРедагувати

З 10 липня 1888 в російській армії — рядовий в 129 піхотному Бессарабському полку. У 1890 закінчив Київське піхотне юнкерське училище із званням підпоручник. З 1894 року поручник, а з 1900 — штабс-капітан.

У 1902 закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. З 1907 підполковник. Учасник Першої світової війни, командир 44-го піхотного Камчатського полку. З 1916 генерал-майор, командир бригади 1-ї прикордонної Заамурської піхотної дивізії. Згодом командир 159-ї піхотної дивізії.

В Українській арміїРедагувати

З березня 1918 член комісії по створенню Української армії. В армії Української Держави командир 4-го Київського корпусу.

Після падіння гетьманату в Армії УНР. З 5 квітня 1919 командир корпусу Сірожупанників. 17 травня 1919 взятий в полон у Луцьку польськими військами.

З жовтня 1920 знову в Армії УНР. Разом з армією інтернований у таборах на території Польщі. Там виконував обов'язки декану військового факультету Українського народного університету.

В березні 1922 переїхав до Варшави, а у серпні цього ж року повернувся до Києва. 4 квітня 1935 заарештований за поширення контр-революційних чуток, але 17 травня 1935 звільнений.

Подальша доля невідома.

ДжерелаРедагувати