Відкрити головне меню

Віта́лій Петро́вич Мари́нич (нар. 2 лютого 1992, смт Рокитне, Рівненська область, Україна — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Маринич Віталій Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Маринич Віталій Петрович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 лютого 1992(1992-02-02)
Рокитне, Рівненська область
Смерть 22 травня 2014(2014-05-22) (22 роки)
Ольгинка, Донецька область
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Загиблий під Волновахою Віталій Маринич з Рокитного готувався до весілля // TVRivne1, 20 квітня 2015

Короткий життєписРедагувати

Народився 2 лютого 1992 року в селищі міського типу Рокитне на Рівненщині. 2008 року закінчив навчально–виховний комплекс «Школа І-ІІІ ст. — ліцей» смт Рокитне, 2010-го — Рокитнівський професійний ліцей, та здобув професію «Муляр, пічник, штукатур». З квітня 2010 по квітень 2011 проходив строкову військову службу на посаді механіка автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ» (місто Київ).

З вересня 2012 року по лютий 2014 року працював на посаді пожежного-рятівника 10-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області в смт Рокитне, молодший сержант служби цивільного захисту. Мешкав у великій дружній родині, з батьками, двома братами, невісткою та племінником. В лютому 2014 року звільнився з частини ДСНС, планував поїхати на заробітки та одружитися.

З початком російської збройної агресії проти України призваний за частковою мобілізацією 10 квітня 2014 року.

Солдат, розвідник розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Тіла загиблих під Волновахою двома літаками доставили у Рівненський аеропорт, прощальна церемонія відбулася на 233-му загальновійськовому полігоні смт Нова Любомирка. Серед загиблих троє рівнян: 34-річний водій-санітар з Радивилівщини Андрій Нечипорук та двоє розвідників з Рокитнівського району — 22-річний Віталій Маринич та 23-річний Леонід Озеранчук[4].

27 травня 2014 року Віталія поховали на кладовищі смт Рокитне. Залишились батьки, двоє братів та наречена.

НагородиРедагувати

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Віталієм Мариничем у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].

Вшанування пам'ятіРедагувати

У серпні 2014 року в Рокитному біля районного будинку культури відбулося урочисте відкриття стели героям «Небесної сотні» та військовослужбовцям, які загинули в зоні АТО. Окремі стенди присвячені бійцям, котрі загинули на Сході України, Леоніду Озеранчуку та Віталію Мариничу з Рокитного, Станіславу Кулакевичу з села Блажево[6].

На фасаді будівлі НВК «Школа — ліцей» в смт Рокитне по вул. Жовтнева, 8 відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Віталія Маринича.

У Рокитнівській пожежній частині, де служив Віталій, на фасаді будинку відкрито меморіальну дошку на його честь[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати