Відкрити головне меню

Леоні́д Ві́кторович Озеранчу́к (нар. 1 грудня 1991, смт Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область, Україна — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Озеранчук Леонід Вікторович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Озеранчук Леонід Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 грудня 1991(1991-12-01)
Томашгород, Рівненська область
Смерть 22 травня 2014(2014-05-22) (22 роки)
Ольгинка, Донецька область
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Загиблий боєць Леонід Озеранчук з Рокитнівщини обожнював автомобілі // TVRivne1, 20 квітня 2015

ЖиттєписРедагувати

Леонід Озеранчук народився в селищі міського типу Томашгород на Рівненщині. Навчався у Томашгородському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. — ліцей», який закінчив у 2009 році. Того ж року родина Озеранчуків переїхала на постійне проживання в село Осницьк Рокитнівського району. 2011 року Леонід закінчив Сарненське ВПТУ № 22, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів. З батьком збудували гараж біля хати, влаштували автомайстерню. З 2012 по 2013 рік проходив строкову службу у внутрішніх військах МВС в Автономній Республіці Крим. Після повернення зі служби працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП «Клесівське лісове господарство».

З початком російської збройної агресії проти України призваний до збройних сил за частковою мобілізацією у першій хвилі.

Солдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Тіла загиблих під Волновахою двома літаками доставили у Рівненський аеропорт, прощальна церемонія відбулася на військовому полігоні. Серед загиблих троє рівнян: 34-річний водій-санітар з Радивилівщини Андрій Нечипорук та двоє розвідників з Рокитнівського району — 22-річний Віталій Маринич та 23-річний Леонід Озеранчук[4].

Поховали Леоніда Озеранчука на кладовищі Осницька. Залишилися батьки Віктор і Тетяна Озеранчуки, дві сестри та наречена.

Нагороди та вшануванняРедагувати

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Леонідом Озеранчуком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].

У серпні 2014 року в Рокитному біля районного будинку культури відбулося урочисте відкриття стели героям «Небесної сотні» та військовослужбовцям, які загинули в зоні АТО. Окремі стенди присвячені бійцям, котрі загинули на Сході України, Леоніду Озеранчуку та Віталію Мариничу з Рокитного, Станіславу Кулакевичу з села Блажево[6].

6 листопада 2014 року у Томашгородському ліцеї відкрили меморіальну дошку на честь випускника Леоніда Озеранчука[7].

13 жовтня 2017 року напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисника Вітчизни у ВПУ-№ 22 м. Сарни встановили пам'ятний знак — меморіальну дошку на честь випускника навчального закладу Леоніда Озеранчука.[8]

ПриміткиРедагувати

  1. Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (ru). «Дзеркало тижня». 2014-05-22. 
  2. Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 2014-05-22. Процитовано 2014-06-02. 
  3. Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22
  4. Вони загинули за нас // «День», 5 червня 2014
  5. Указ Президента України № 311/2015
  6. У Рокитному встановили стелу героям «Небесної сотні» та бійцям, загиблим в АТО // «Четверта влада», 18 серпня 2014. Архів оригіналу за 3 вересень 2014. Процитовано 13 липень 2017. 
  7. О Боже ласкавий з високого неба, Послухай молитву й благання до Тебе, Спаси Україну від злої навали, Щоб більше дітей батьки не ховали // «Новини Рокитнівщини», 13 листопада 2014
  8. Вшанували пам’ять воїна АТО! – Вище професійне училище №22 м. Сарни. vpu22.org.ua (uk). Процитовано 2017-10-17. 

ДжерелаРедагувати