Відкрити головне меню

Мар'ян Гемар, справжнє ім'я  Ян Мар'ян Хешелес (Jan Marian Hescheles), псевдонім Ян Мар'янський (Jan Mariański), Маріан Валенрод (Marian Wallenrod), Гаримен (Harryman) та інші. (6 квітня 1901 року, м. Львів — 11 лютого 1972 року м. Доркінг, Велика Британія) — польський поет, сатирик, драматург, перекладач та автор пісень.

Мар'ян Гемар
пол. Marian Hemar
Marian Hemar.png
Народився 6 квітня 1901(1901-04-06)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 11 лютого 1972(1972-02-11) (70 років)
Лондон, Велика Британія
Поховання Суррей
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність поет, письменник, журналіст, драматург, автор пісні
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів польська[1]
Родичі Станіслав Лем і Яніна Альтман
Брати, сестри Henryk Hescheles[d]

Мар'ян Гемар у Вікісховищі?
Пам'ятна дошка Маріну Гемару у Варшаві

Мар'ян Гемар був автором текстів понад двох тисяч пісень, серед яких такі відомі хіти як Коли знову зацвіте білий бузокТой вусик, Ніхто, тільки ти, Може колись, іншим разом, Є одна, єдина.

Зміст

БіографіяРедагувати

Мар'ян Гемар народився в єврейській родині Ігнатія та Берти. Його братом був Генрик Хешелес, а кузином Станіслав Лем (мама Гемара і батько Лема були братом та сестрою). В університеті Яна Казимира у Львові він вивчав філософію та медицину. вже під час навчання Мар'ян писав сатиричні твори. Після закінчення університету виїхав на три місяці в Італію, звідки надсилав дописи у «Вранішню Газету», з підзаголовком з Італії. Брав участь у битвах за Львів 1918—1920.

у 1925 році Гемар переїхав до Варшава, там працював разом з Юліаном Тувімом в літературному кабаре «Qui Pro Quo», «Banda» i «Cyruliku Warszawskim». Разом із Тувімом, Лехонем та Слонімським він був автором багатьох ескізів та анекдотів. Його літературна спадщина величезна: понад 3000 неймовірно популярних пісень, для яких він сам писав музику, сотні віршів, кільканадцять драм і радіо-ефірів. Гемар був також співпрацівником «Літературних Новин» і «Новин», а також директорон театру Нова Комедія (1934—1935). у 1939 його пісня Той вусик (у виконанні Людовіка Семпольського у відомому ревю Орел чи Решка), викликала  втручання посла Німеччини у Варшаві.

Після вибуу Другої світової війни, у вересні 1939, Мар'ян дістався до Румінії. у 1940—1941 боровся в Самостійній Бригаді Карпатських Стрільців у Палестині та Єгипті. У війську проводив культурно-освітню роботу. Наказом головного генерала Сікорського на початку 1942 був переведений у Лондон. Там Гемар був приєднаний до Міністерства Інформації та Документації, в якому поборював брехню пропаганди, особливо німецької, а також англійської.

Після війни він залишився в Лондоні. Керував там польський театром в клубі емігрантів. Співпрацював з Владою Маєвською, музою «Веселої Львівської Хвилі». Вів також одноосібний «Театр Гемара» — щотижневе радіо кабаре на Радіо Вільна Європа. На ньому Мар'ян Гемар читав віршовані коментарі до актуальних подій.

Про себе писав: «Моя гаряча любов не може погодитися з іншою Польщею, тільки найкращою, найшляхетнішою, найввічливішою в світі. Мене навчили так любити Словацький, Жеромський та Пілсудський». Гемар був безкомпромісний і докінця вірний правді і справедливості, не визнавав комуністичного поневолення Польщі. Його твори були заборонені цензурою ПНР.

В його поезії виразно закріпилися два напрямки — жарт і сатира, а також туги. Окрім пісень, віршів, драм і радіо програм він був автором ліричних віршів, сатир, фрашок, пародій. Перекладав (усі сонети Шекспіра, половину од Горація), писав драматичні твори від драм до музичних комедій, одноактових спектаклів присвячених Фредрі, Кохановському, Шопену. Займався також прозою: писав репортажі, фейлетони, есе, літературну критику, а навіть політичний трактат про Гітлера.

Його першою дружиною була акторка та співачка Марія Модзелевська, але подружжя розпалося в серпні 1939. Через вибух Другої світової війни, тривалу розлуку з дружиною, яка виїхала в США, незрозумілу інформацію, яку вона переказувала, а також сильну особисту травму Гемар не цікавився формальним статусом подружжя. 18 липн 1946 року, у Лондоні, він одружився з американською танцівницею та акторкою Кароль Ен Ерік. Офіційне розлучення з Модзелевською Гемар отримав у Нью-Йорку в 1956.

Помер Гемар неподалік Лондона, похований разом зі своєю американською дружиною на кладовищі Колдхарбор у біля Лайт Хіл, де жив.

У 2009 на його честь названо вулицю у Варшаві, у 2012 — у Гданську.

ПублікаціїРедагувати

  • 2000 — Дім є далеко, Польща завжди близько: вибрані вірші та пісні; ISBN 83-7227-766-4
  • 1994 — П'ять сценічних драм ISBN 0-85065-270-7
  • 1991 — Коли знову зацвіте білий бузок: вибрані твори; ISBN 83-08-02184-0
  • 1971 — Куликівський здіб;
  • 1971 — Старосвітські вірші;
  • 1968 — Стіна усмішки;
  • 1968 — Різня Праги;
  • 1963 — Чим далі в ліс: вірші;
  • 1947 — Патетичні сатири;
  • 1946 — Лондонські роки (збірник поезії);
  • 1943 — Адольф Великий: памфлет і ліричні відступи;
  • 1943 — Морквочка: сатиричний щоденник;
  • 1936 — Троянський кінь;

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ПосиланняРедагувати