Вікіпедія

Манойленко Юлія Анатоліївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манойленко.

Юлія Анатоліївна Манойленко (народилася 28 березня 1979(19790328) в селі Ждани Лубенського району Полтавської області)[1] — українська поетеса і прозаїк, членкиня НСПУ, авторка дев'яти книг, лавреатка літературних премій.

Манойленко Юлія Анатоліївна
Народилася28 березня 1979(1979-03-28) (45 років)
Ждани, Лубенський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьпоетеса
Alma materПолтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
ЧленствоНаціональна спілка письменників України

З життєпису

ред.

Закінчила ветеринарний відділ Хомутецького ветзоотехнікуму[2] та філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Галактіоновича Короленка.

Працювала науковим співробітником Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького[3].

Мешкає в Полтаві, працює в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара. [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.]

Творчість

ред.

Авторка збірок:

  • «Наречена вітру» (Лубни, 2002),
  • «Синьооке сонце живокосту» (Полтава, 2004),
  • «На околицях білих пелюсток» (Полтава, 2008),
  • «До одвічних бродів» (Лубни, 2012),
  • «Стежкою трави» (Миргород, 2014),
  • «На покуті свята» (Полтава, 2016),
  • «Росою серця» (Лубни, 2019),
  • "Слідами смальти" (Полтава, 2021)
  • "Облачення суцвіть" (Полтава, 2022)

Друкувалася у:

  • колективних збірках «Посульська муза» (Лубни, 1998), «Сонячні перевесла» (Лубни, 2003), «Віршограй» (Миргород, 2005), «Відлуння Василевого Різдва» (Полтава, 2004), «Поетичні зорі-2004» (Полтава, 2004), «Відлуння Чорнобиля» (Полтава, 2006), «Лубенський ужинок» (Миргород, 2013), «Вогонь Тарасового слова» (Миргород, 2014 р.), «На полотні вишиваного слова» (Миргород, 2018),
  • антології «Калинове гроно» (Полтава, 2010), антології сучасної жіночої поезії Полтавщини «Вишнева повінь» (Полтава, 2012),
  • альманахах молодих полтавських авторів «Острови» (Полтава, 2007), «Собори душ своїх бережіть» (Полтава, 2007),
  • альманахах Сумського земляцтва «Земляки» (Суми, 2006), «Дзвінке перо Посулля» (Лубни, 2008), «Острови-2» (Полтава, 2008),
  • журналах «Бахмутський шлях» (Луганськ), «Бахмутський шлях» (Луганськ), «Полтавська криниця» (Полтава, 2018) та багатьох інших.

Член Національної спілки письменників України (з 24 вересня 2009), літоб'єднання ім. О. Донченка в Лубнах та Полтавської спілки літераторів

Література про автора

ред.
  • Бірюкова Т. Коли гримлять гармати, музи не мовчать / Т. Бірюкова // Вісник. – 2022. – 26 жовт. – С. 2.
  • Віценя Л.  Олімп нащадків видатного земляка. Дві премії імені І. П. Котляревського вручено у Полтаві : [дитяча міська та обласна премії] / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2013. – 17 верес. – С. 3.
  • Лауреати обласної премії імені І. П. Котляревського // Зоря Полтавщини. – 2013. – 3 верес. – С. 4.
  • Лауреати премії імені Володимира Малик // Зоря Полтавщини. - 2016. - 16 лют. - С. 2.
  • Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) – поетеса // Степаненко М. Літературно-мистецька Полтавщина : довідник. – Гадяч : Гадяч, 2013. – С. 380-381.
  • Манойленко Юлія Анатоліївна // Літератори Полтавщини : довідник. - 2008. – С. 60-61.
  • МІщенко О. Впевнені сліди на поетичній ниві / О. МІщенко // Полтавська криниця. – 2021. – № 1-2 (7-8). – С. 199-200.
  • МІщенко О. Дослухаючись голосу серця / О. МІщенко // Лубенщина. – 2021. – 23 лип. – С. 5.
  • МІщенко О. Звідки приходить натхнення : [про презентацію збірки поезій Юлії Манойленко "Слідами смальти" в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені О. Гончара] / О. МІщенко // Зоря Полтавщини. – 2021. – 17 серп. – С. 9.
  • Степаненко М. Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) - поетеса, прозаїк / М. Степаненко // Сучасні письменники Полтавщини. – Полтава : Видавець Шевченко Р. В., 2014. – С. 37.
  • Степаненко, М. І. Манойленко Юлія Анатоліївна (28.03.1979, с. Ждани Лубенського р-ну Полтав. обл.) - поетеса / М. І. Степаненко // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2018. - Т. 19. - С. 133-134.
  • Трикаш Н. "Мої дерева виплакали душу" : [творчий вечір поетеси з Лубен Ю. Манойленко] / Н. Трикаш // Зоря Полтавщини. – 2010. – 13 лип. - С. 4.
  • Міщенко О. "Звідки приходить натхнення" / Міщенко О. // Зоря Полтавщини. – 2021. – 17 серп.
  • Шкурупій В. Дух її у вольниці вітрів : [слово до книжки поезії Юлії Манойленко "Слідами смальти"] / В. Шкурупій // Ліра. – 2021. – № 11. – С. 5, 8.
  • Шкурупій В. Роси серця Юлії Манойленко : [аналіз нової поетичної збірки] / В. Шкурупій // Полтавська криниця. – 2019. – № 2 (4). – С. 100-102.

Посилання

ред.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Манойленко Юлія Анатоліївна
  • Юлія Манойленко. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  • Юлія Манойленко (Новоселецька). НСПУ Полтава. 1 січня 2020. Архів оригіналу за 1 січня 2020.

Джерела

ред.
  1. Сучасні письменники Полтавщини: довідник / М. І. Степаненко. — Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2014. — 90 с.;
  2. Літературно-мистецька Полтавщина: довідник / М. І. Степаненко. — Гадяч: Видавництво «Гадяч», 2013. — 500 с.;
  3. Літературні, літературно-мистецькі премії в Україні: наукове видання / М. І. Степаненко. — Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2014. — 498 с.

Примітки

ред.
  1. ↑ Острови: альманах молодих полтавських авторів (українська) . Полтава: ПП Шевченко Р. В. 2007. с. 71—77. ISBN 978-966-8798-07-8.
  2. ↑ Молюсь за тебе, Україно... Поети Полтавщини - Героям Майдану і АТО (українська) . Полтава: Дивосвіт. 2016. с. 193—196. ISBN 978-617-633-164-3.
  3. ↑ Острови: альманах молодих полтавських авторів. Вип. 3 (української) . Полтава: Дивосвіт. 2010. с. 28—37. ISBN 978-966-8036-86-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манойленко_Юлія_Анатоліївна&oldid=41452652