Манковіч Степан Степанович
Степан Степанович Манкович (30 квітня (13 травня) 1905, Bierazinod, Мінська губернія — 18 квітня 1978, Вітебськ) — Герой Радянського Союзу.
| Манковіч Степан Степанович | |
|---|---|
| біл. Сцяпан Сцяпанавіч Манковіч | |
| Народження |
30 квітня (13 травня) 1905 Bierazinod, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
18 квітня 1978 (72 роки) Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Мазуринський цвинтарd |
| Країна |
.svg){kind=small} Білоруська РСР СРСР |
| Приналежність |
СРСР |
| Рід військ | партизани |
| Освіта | Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] |
| Війни / битви | Велика Вітчизняна війна |
| Нагороди |
     |
Біографія
ред.Манкович, білорус за національністю, народився в селі Березине (нині Докшицький район, Вітебська область) у селянській родині. Після закінчення 7 класів пройшов навчання в совпартшколі. У лавах Радянської Армії служив у 1927—1929 роках[1]. З 1929 року на радянській та партійній роботі[2][3][4]. У 1930 році вступив до КПРС. У 1939 був призначений секретарем Бегомльського райкому партії Мінської області[1][3][4].
З початком Німецько-радянської війни залишений у тилу ворога для організаційної роботи у сфері підпілля та партизанської діяльності. У лавах партизанів опинився з березня 1942 року. З вересня того ж року комісар загону, з грудня 1943 — комісар партизанської бригади «Залізняк» в Мінській області. Одночасно із серпня 1942 року обіймав посаду секретаря Бєгомльського підпільного райкому партії. Проявив себе як значний діяч у галузі створення підпільних партизанських та комсомольських організацій, у розвитку партизанського руху в Мінській області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу білоруським партизанам» від 1 січня 1944 року за «зразкове виконання урядових завдань у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у тилу противника і виявлені при цьому відвагу і геройство і заособу руху в Білорусії» удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка»[1][2][3][4][5].
Після війни перейшов на радянську та партійну роботу до Вітебської області. У 1946 році він закінчив Вищу партшколу при ЦК КПРС. Проживав у Вітебську[1][2][3][4]. Був похований на Мазуринському цвинтарі у Вітебську[3].
Нагороди
ред.- Герой Радянського Союзу[1]
- Орден Леніна[1]
- Орден Червоного Прапора[1]
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня[1]
- Трудового Червоного Прапора[1]
- медалі
Пам'ять
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к Шкадов, 1988, с. 35.
- ↑ а б в БелЭн, 2000, с. 84.
- ↑ а б в г д е Збор помнікаў, 1985, с. 66.
- ↑ а б в г д е Их именами названы, 1987, с. 398.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза белорусским партизанам» от 1 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 1 (261). — Число 6 (1). — С. 1.
Література
ред.- Бригада «Залізняк», Тітков І. Ф.
- Герои Советского Союза / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2: Любов — Яршук. — 863 с.
- Манкович Степан Степанович // Их именами названы…: Энцикл. справочник / Редкол.: И. П. Шамякин (гл. ред.) и др.. — Мн. : БелСЭ, 1987. — С. 398. — 711 с.
- Магіла Манковіча Сцяпана Сцяпанавіча // Збор помнікаў гісторыі і культуры Беларусі. Віцебская вобласць. — Мн. : БелСЭ, 1985. — С. 66. — 496 с. — 8000 екз.
- Манко́віч Сцяпан Сцяпанавіч // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 10: Малайзія — Мугаджары / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 2000. — Т. 10. — С. 84. — 544 с. — 10 000 екз. — ISBN 985-11-0035-8. — ISBN 985-11-0169-9 (т. 10).
Посилання
ред.- Манковіч Степан Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 5 квітня 2016.