Манди́р, манді́р або Індуї́стський храм (санскр. मंदिर «помешкання, житло») — місце поклоніння для послідовників індуїзму. Зазвичай використовується специфічно для духовної та релігійної діяльності.

Індуїстський храм може бути окремою будівлею або частиною якоїсь будівлі. Основною відмінною рисою індуїстського храму є присутність мурті, якому або яким і присвячений храм. Під час обряду освячення храму, Бога в одній з Його форм або Дева запрошують «втілитися» в кам'яне, металеве або дерев'яне мурті, щоб розпочати поклоніння. Храм зазвичай присвячується мурті однієї з форм Бога або одному з Девів. Це мурті виступає як головне божество, поряд з яким встановлюються «другорядні», мурті інших форм Бога або девів. Однак, також існує багато храмів, у яких відразу кілька мурті грають роль головних божеств.

Індуїстський храм у Коломбо на Цейлоні.

Індуїстські храми відомі під різними назвами в різних частинах світу, залежно від мови, на якій говорить місцеве населення. Слово «мандір» або «мандіра» використовується в багатьох мовах, включаючи хінді, і походить від санскритського слова мандіра, що в перекладі означає «будинок» (йдеться про будинок Бога). Тамільською мовою храми називаються ковіл (там. கோயில்), а також, особливо в сучасній мові, алаям (там. ஆலயம்). Етимологію даного слова: до (там. கோ) означає Господь, та іл (там. இல்) будинок, місце проживання (крім значення «дім Божий», цей термін може також означати «царський дім», оскільки й ко (там. கோ) рівним чином може означати «цар» або «Бог»). Мовою каннада храми називають деваштгана або гуді, телугу гуді, девалаям або ковела, бенґалі мондір, малаялам кшетрам або амбалам.

В Індії та багатьох інших країнах, управлінням кожного храму займається рада храму, яка завідує всіма фінансовими та управлінськими питаннями, а також організацією різних заходів та фестивалів. Рада звичайно складається з декількох членів і очолюється головою.

В багатьох селах в Індії, існує звичай доручати управління храмом найшанованішій місцевій родині.

Багато храмів в Індії мають археологічне або історичне значення і знаходяться під керуванням Археологічного управління Індії.

Найдавніші храми в Індії будувалися з цегли і дерева. Пізніше основним будівельним матеріалом став камінь. Храми ознаменували перехід від ведичної релігії, в якій головну роль відігравали вогненні жертвопринесення «яґ'ї», до релігії бгакті — любові та відданості особистісному Богові в одній з Його численних форм або іпостасей. Будівництво храмів і способи поклоніння описуються в древніх текстах на санскриті, які називаються Агами. Існують значні відмінності в архітектурі, звичаях, ритуалах і традиціях в храмах різних регіонів Індії. Особливо велика різниця є між Північною та Південною Індією. Тисячі древніх храмів були зруйновані під час ісламського панування. Особливо сильно постраждала Північна Індія, яка перебувала під владою мусульман в період з 1200 по 1700. Тільки в Південній Індії деякі з найважливіших стародавніх храмів доісламських часів збереглися до нашого часу.

Мандір Нью Навадвіпа[1] Київського храму Міжнародного товариства свідомості Крішни (МТСК) розташований на пров. Зоряний, 16, Подільського району.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Гангахари (18 березня 2020). Розклад роботи храму Нью Навадвіпа під час карантину. Крішна (укр.).

Посилання

ред.