Відкрити головне меню

Мангаймський палац (нім. Schloss Mannheim) — барочна резиденція правителів Курпфальца на березі Рейну в місті Мангаймі. Курфюрст переїхав в Мангайм з Гейдельберзького замку в 1720 році і постійно проживав у палаці до 1777 року, після чого за умовами Тешенського договору поїхав правити Баварією в Мюнхен. В даний час палац зайнятий Мангаймським університетом.

Мангаймський палац
Schloss Mannheim
SchlossEhrenhof 2017.jpg
49°28′58″ пн. ш. 8°27′42″ сх. д. / 49.48290000002777589° пн. ш. 8.46177000002777646° сх. д. / 49.48290000002777589; 8.46177000002777646Координати: 49°28′58″ пн. ш. 8°27′42″ сх. д. / 49.48290000002777589° пн. ш. 8.46177000002777646° сх. д. / 49.48290000002777589; 8.46177000002777646
Країна Німеччина Німеччина
Місто Мангайм
Тип шато[1] і музей
Тип будівлі палац
Поверхів 5
Стиль бароко
Архітектор Louis Remy de la Fosse[d], Kaspar Herwarthel[d], Guillaume d'Hauberat[d], Alessandro Galli da Bibbiena[d], Johann Jacob Rischer[d] і Nicolas de Pigage[d]
Будівництво 1720 1760 роки
Сайт http://www.schloss-mannheim.de/start/
Адреса Bismarckstraße, Schloß Mittelbau[2]

Мангаймський палац. Карта розташування: Німеччина
Мангаймський палац
Мангаймський палац
Мангаймський палац (Німеччина)
Мангаймський палац у Вікісховищі?

Палац будувався в 1720—1760 роки під час правління пфальцських курфюрстів Карла III Філіпа і Карла Теодора. При довжині фасаду в 450 метрів і облаштованій площі в 6 гектарів, резиденція належить до найбільших палаців Європи XVIII століття. Курфюрст наполіг, щоб його палац мав на одне вікно більше, ніж взірцевий для нього Версаль. Будівництво фінансувалося частково через спеціальний податок, який сплачувало населення Пфальца. У літню пору курфюрст, як правило, їхав з Мангайма в Шветцингенський палац. Мангаймський двір славився на всю Європу своєю любов'ю до музики (див. Мангаймська школа).

Починаючи від палацу і до річки Неккар простягається історичний центр міста — так звані «квадрати» — прямокутні блоки будинків, розділені вулицями, перпендикулярними і паралельними до стін палацу. Квадрати носять назви, що складаються з букви і числа (наприклад, «A1» або «M7»), які розподілені відносно палацу і головної вулиці міста, що проходить від фасаду палацу до мосту через Неккар. Ця вулиця носить назву Kurpfalzstrasse, але містянами іменується виключно як Широка вулиця (нім. Breite Strasse). Вона знаходиться наполовину в пішохідній зоні, в якій розташовані численні магазини і адміністративні будівлі.

Під час Другої світової війни палац було майже повністю зруйновано, з 1956 по 1961 відбудовувався заново. Пізніше частково перебудовувався і приводився у вигляд, який більше відповідає довоєнному. 

Палац у 2002 році

ЛітератураРедагувати

  • Stefan Mörz: Haupt- und Residenzstadt: Carl Theodor, sein Hof und Mannheim (Kleine Schriften des Stadtarchivs Mannheim. Nr. 12). Brandt, Mannheim 1998, ISBN 3-926260-41-6.
  • Hartmut Ellrich: Das Mannheimer Schloss. Erfurt 2006, ISBN 3-89702-947-2.
  • Ferdinand Werner: Die kurfürstliche Residenz zu Mannheim. Worms 2006, ISBN 3-88462-235-8.
  • Carla Mueller, Katrin Rössler: Barockschloss Mannheim. Führer Staatliche Schlösser und Gärten Baden-Württemberg. Deutscher Kunstverlag, München, Berlin 2007, ISBN 978-3-422-02052-8.
  • Wolfgang Wiese: Krone der Kurpfalz — Barockschloss Mannheim. Geschichte und Ausstattung. Petersberg 2007, ISBN 3-86568-183-2.
  • Rosmarie Günther: Zu Gast bei Carl Theodor. Mannheim 2012, ISBN 978-3-939352-22-8.
  • Hartmut Ellrich, Alexander Wischniewski: Barockschloss Mannheim — Geschichte und Geschichten. Karlsruhe 2013, ISBN 978-3-7650-8629-8.

ПосиланняРедагувати

  • archINFORM — 1994.
  • http://www.schloss-mannheim.de/start/