Відкрити головне меню

Мамберамо (англ. Mamberamo, індонез. Sungai Mamberamo) — річка завдовжки 670 км, на острові Нова Гвінея, протікає територією провінції Папуа в Індонезії. Це найширша річка в Індонезії. Впадає в Тихий океан. Має багато приток. Судноплавна на ділянці 240 км від гирла.

Мамберамо
Sungai Mamberamo
Mamberamo River NASA.jpg
Гирло Мамберамо. Знімок НАСА
Karte Neuguinea.png
Річка Мамберамо на мапі острова Нова Гвінея
1°27′57″ пд. ш. 137°54′01″ сх. д. / 1.465966000028° пд. ш. 137.900391000027781274° сх. д. / -1.465966000028; 137.900391000027781274
Витік злиття Таріку і Тарітату
• координати 2°55′30″ пд. ш. 138°26′30″ сх. д. / 2.92500° пд. ш. 138.44167° сх. д. / -2.92500; 138.44167
Гирло Тихий океан
• координати 1°27′57″ пд. ш. 137°54′01″ сх. д. / 1.46583° пд. ш. 137.90028° сх. д. / -1.46583; 137.90028
висота, м 0  м
Басейн Тихий океан
Країни: Індонезія Індонезія
Регіон Папуа
Довжина 670 км
Площа басейну: 78 992 км²[2]
Середньорічний стік 4500 м³/с [1]
Притоки: ліва: Таріку
права: Тарітату
GeoNames, Global Geosites 1636596
Мамберамо у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Верхів'ях річки Мамберамо сфотографоване під час Центрально-Північної Ново-Гвінейської експедиції на чолі з Ле Роукс

Відкриття річки Мамберамо є важливою віхою в історії відкриття і вивчення Нової-Гвінеї, тому що іспанський дослідник Іньїго Ортіс де Ретес в липні 1545 року пливучи уздовж північного узбережжя острова, зупинився в гирлі річки Мамберамо, де розбив табір і оголосив цю територію власністю іспанської корони. Сам острів назвав Новою-Гвінеєю через, як йому здалося схожість аборигенів, що населяли береги річки, із жителями Гвінеї в Західній Африці.[3]

Першим європейцем, що в 1883 році піднявся із гирла Мамберамо вгору на веслах, по руслу річки, був голландець доктор Ф. ван Браам Морріс з північних Молуккських островів. Він хотів переконатися, що ця річка придатна для судноплавства пароплавів.[4] У наступному 1884 році Морріс повернувся на пароплаві «Harvik» і проплив 80 км вгору по її руслу.[5]

ГеографіяРедагувати

Витік річки утворюється із злиття її верхніх приток, річки Таріку[en] з річкою Тарітату[en] на північних схилах гір Маоке. У верхній течії перетинає заболочену рівнину, тече на північ — північний захід у широкій долині, потім перетинає хребет утворений горами Ван-Різ і Фойя[en], створюючи при цьому пороги і водоспади. Далі, через кілька десятків кілометрів, повертає і тече в північному напрямку. В нижній течії протікає по болотистій прибережній рівнині і впадає у Тихий океан в північній точці (Point D'Urville), створюючи дельту.

Величезні долини річки є батьківщиною для різних народів, які в своїй більшості раніше не мали контактів із західною цивілізацією. Долини також відомі своїм надзвичайно великим біорізноманіттям. У 1990 році уряд Індонезії планував побудувати велику гідроелектростанцію на Мамберамо, що призвело б до затоплення величезної частини території і як наслідок до непоправної шкоди природі острова Нова-Гвінея. Цей план був відкладений після виникнення індонезійської фінансової кризи в 19981999 роках, але є побоювання, що він може знову бути реалізований у майбутньому.

Басейн річки площею 78,992 км² (другий за величиною в Індонезії після річки Мусі[en] на Суматрі),[2] розташований в північній частині провінції Папуа, також поширюється на кілька довколишніх гірських хребтів, в тому числі на Ван-Різ і Фойя, які були місцем недавньої біологічної оцінки, проведеної «Міжнародним товариством збереження природи», «Індонезійського інституту наук» і університету «Cenderawasih» (Порт-Нумбай). Науковий колектив відкрив перший за 60 років новий вид птахів і безліч інших нових рослин і тварин.

Міст МамберамоРедагувати

Міст Мамберамо є другим за довжиною мостом (235 метрів)[6] в Індонезії після моста Kutai Kartanegara (270 метрів),[6] останній зруйнувався у листопаді 2011 року.[7]

ПриміткиРедагувати

  1. Fragmentation and Flow Regulation of the World’s Major River Systems Архівовано 30 March 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine. (англ.)
  2. а б Implementation of Demonstration Project Mamberamo River Basin INDONESIA (англ.)
  3. Conde-Salazar Infiesta, L. (2009). Íñigo Ortiz de Retes, dio el nombre a Nueva Guinea. Atlas de los Exploradores Españoles (español). Barcelona, España: Editorial Planeta, S. A. y Sociedad Geográfica Española. с. 320. ISBN 978-84-08-08683-3. 
  4. Souter (1963) p.145
  5. Souter (1963) p.44
  6. а б Довжина найдовшого прольоту.
  7. Jembatan Gantung Masih Pilihan Terbaik. 2011-11-30. Архів оригіналу за 2012-02-01. Процитовано 2012-04-23. 

ПосиланняРедагувати

  • Souter, Gavin (1963). New Guinea: The Last Unknown. Angus & Robertson. ISBN 0-207-94627-2.