Відкрити головне меню

Малиничі

село у Хмельницькому районі Хмельницької області

Мали́ничі — село в Україні, у Хмельницькому районі Хмельницької області. Населення становить 995 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малиницька сільська рада.

село Малиничі
Зупиночна платформа Малиничі
Зупиночна платформа Малиничі
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький
Рада/громада Малиницька сільська рада
Код КОАТУУ 6825084201
Основні дані
Населення 995
Площа 11,15 км²
Густота населення 89,24 осіб/км²
Поштовий індекс 31360
Телефонний код +380 382
Географічні дані
Географічні координати 49°22′50″ пн. ш. 26°50′25″ сх. д. / 49.38056° пн. ш. 26.84028° сх. д. / 49.38056; 26.84028Координати: 49°22′50″ пн. ш. 26°50′25″ сх. д. / 49.38056° пн. ш. 26.84028° сх. д. / 49.38056; 26.84028
Середня висота
над рівнем моря
305 м
Місцева влада
Адреса ради 31335, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с.Малиничі вул.Мирна,2 , тел. 62-07-15
Карта
Малиничі. Карта розташування: Україна
Малиничі
Малиничі
Малиничі. Карта розташування: Хмельницька область
Малиничі
Малиничі
Мапа

Зміст

ІсторіяРедагувати

Згадане в податковому реєстрі 1565 р. як містечко (Malinicze)[1] (c. 179).

Наступну згадку зустрічаємо у праці дослідника Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии». За його словами клімат був сприятливий, ґрунт — чорноземний, родючий. Село розташоване на двох пагорбах, між яких протікає річка Самець. Міститься також інформація про колишній дерев'яний храм, від якого ніяких слідів не залишилося. Інша дерев'яна церква імені Іоанна Богослова була збудована на кошти прихожан і поміщиці Білявської з матеріалу католицької каплиці у Солобківцях. Відомо, що у 1884 році була відкрита церковно — приходська школа, де викладав священик[2].

Село належало поміщику Болеславу Маковецькому — учаснику Другого польського повстання та активного діяча польської громади. На згадку залишився склеп у формі хреста та пам'ятник «Малиницька мадонна» на місці загибелі родички Світлани.Відомо, що автором саду був знаменитий Діонісій Макклер, якому, до слова, належить оформлення інших садиб, наприклад у сусідніх Водичках, Чорному острові та інш.

У часи революції 1905—1907 років селяни виступили за переділ землі під проводом Мандзія Терентія.

Радянську владу люди зустріли з ілюзіями справедливості. Так у 1929—1930 роках була створена артіль під керівництвом Карпа Баца, згодом Болдова Івана - шахтаря з Донецька   Цілі сім'ї селян-одноосібників як "неблагонадійних" були виселені в Пермську область (Росія), Черкаську та Вінницьку (Україна). Під репресії потрапив вчитель місцевої школи Кирницький Микола Пилипович, 1909 року народження. Арештований 01.01.1933 року, звинувачений у контрреволюційній діяльності, 25.09.1933 справу було припинено, з-під варти звільнено[3]. Близько 36 осіб потрапили у жорна репресій. Більшість - селяни-одноосібники, малограмотні.

У радянсько - фінській війні загинули: Андрусишин Василь Іванович (1917 – 1939рр) [1; с.83], Вітер Юхим Іванович (1908 – 9 лютого 1940 рр.) [1; с.358], Дацков Михайло Федорович (1911 – 21 січня 1940р.), похований у селі Перк’яркві, Фінляндія [1; с.492], Мороз Михайло Федорович (1906 – 19 лютого 1940рр).

8 липня 1941 року село Малиничі було окуповане загарбниками. В селі окупаційним режимом було створений так званий загальний двір. Комендантом був призначений Яцюк Сергій, а старостою Юзвак Григорій. 125 жителів села було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Село було "визволене" у ході Проскурівсько — Чернівецької операції 25 березня 1944 року.

Особи, пов'язані з поселеннямРедагувати

Степанчук Семен Степанович (1922—2003). Народився 22 квітня в сім'ї колишнього червоноармійця в селі Жилинці Хмельницької області. У 1941 році став на оборону рідного краю. У лавах Червоної армії був одним із найкращих кулеметників про що свідчать значні нагороди і звання сержанта. У 1962 році приступив за кермо місцевого колективного господарства ім. Димитрова. За невеликий період часу збудував для села Малиничі велику лазню, численні фермерські споруди, шосейну дорогу, будинок культури та Малиницьку школу. У 1973 році у зв'язку із передчасною смертю дружини покидає село, передавши кермо Вельському В. А. У 2003 році село дізналось про смерть Семена Степановича та зі скорботою перенесло втрату.  Грох Антон Якович (1882—1962 рр) — народний людський та ветеринарний лікар. Народився в селі Малиничі в сім'ї чоботаря. Знання лікаря формувалися під впливом тодішніх знахарів і цілителів. Ще з дитинства у нього з'явилась любов до лікарських рослин та схильність до лікування. Антон Якович досконало знав латинь, незважаючи  на його незначну освіту. До глибокої старості продовжував лікувати людей від численних хвороб. 

Грох Іван Антонович (1929 р.) — видатний ветеринарний лікар. Народився 27 січня 1929 року. Важкі роки припали на долю Івана Антоновича: роки війни, сталінських репресій. Під час війни брав участь у партизанських загонах.  

Настуньчин Петро Степанович (1935—1999 рр.) — художник, фотограф, кінорежисер (знімає фільм про рідне село), журналіст, винахідник (належить патент винаходу водяного охолодження до автомобіля «Запорожець»).

Червінський Віталій Людвігович — учасник відомої команди КВН на теренах України «Наш Формат».

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Jabłonowski, Aleksander (1902-01-01). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. 
  2. Сіцінський Ю., Теодорович М. (2011). Історія міст і сіл Хмельниччини. Хмельницький "Поліграфіст". 
  3. Григоров, І.М. (2011). Розстріляний цвіт нації. Масівці. 

Посилання і джерелаРедагувати