Малий Ключів
Ма́лий Ключів — село в Україні, у Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
| село Малий Ключів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Тер. громада | Печеніжинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080170040093405 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1416 |
| Населення | 1313 |
| Площа | 12,42 км² |
| Густота населення | 105,72 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78277 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°28′27″ пн. ш. 24°54′55″ сх. д. / 48.47417° пн. ш. 24.91528° сх. д. |
| Водойми | Ключівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78277, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Малий Ключів, вул. Січових Стрільців, 3 |
| Карта | |
  Малий Ключів | |
 Малий Ключів | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Історія
ред.Перша згадка про село Малий Ключів відноситься до 1416 р. (в Польських хроніках).
Перша версія походження — соляні ключі (соровиці), село Ключів-соровиці, село Малий Ключів — джерело.
Друга версія — ключі журавлині, які кружляли над селом під час відльоту в теплі краї. Над Малим Ключевом — малий ключ, над Великим Ключевом — великий ключ.
Третя версія — з переказів, Ключів походить від того, що безіменна річка, яка мала течію біля перших поселенців й у тому місці мала згин, подібний до ключа. Так нібито і стала річка називатися Ключівка, а потім і поселення перебрало ту назву. Назва села Малий Ключів ніколи не змінювалась.
Інфраструктура
ред.В селі є сільська рада, сільський клуб, бібліотека, школа І-ІІст., медпункт, УПАЦ «Різдва Пресвятої Богородиці» та два приватні магазини.
Пам'ятні місця
ред.У селі розташований пам'ятник І. Я. Франкові, який був відкритий 21 вересня 2003 року. А також є історичні місця: «Пам'ятний знак» загиблих воїнів — односельчан під час Другої світової війни та могила «Січовим стрільцям», яка була відновлена 21 вересня 1990 р.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1360 осіб, з яких 641 чоловік та 719 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1311 осіб.[2]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,85 % |
| російська | 0,15 % |
Церква
ред.В селі за часів Австро-Угорщини діяла філіяльна парафіяльна греко-католицька церква Різдва Пречистої Діви Марії.[4]
Храм Різдва Пр. Богородиці 1857 р. — дерев'яний, пам'ятка архітектури місцевого значення № 819[5]. У 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[6].
Відомі люди
ред.- Цісик Омелян — український літературознавець, освітній діяч, батько Дарії Ребет, уродженець села.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Kluczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 167. (пол.)… S. 167
- ↑ Церква Собору Пр. Богородиці. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ 11 автокефальних церков на Коломийщині перейшли до Київського патріархату. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 28 липня 2016.
Джерела
ред.- Kluczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 167. (пол.).— S. 167. (пол.)