Максиміліан Егон II Фюрстенберг

Князь Максиміліан «Макс» Егон II Крістіан Карл Алоїс Еміль Лео Ріхард Антон цу Фюртенберг, ландграф ін дер Баар унд цу Штюлінген, граф цу Гайлігенберг унд Верденберг (нім. Maximilian «Max» Egon II. Christian Karl Aloys Emil Leo Richard Anton Fürst zu Fürstenberg, Landgraf in der Baar und zu Stühlingen, Graf zu Heiligenberg und Werdenberg; 13 жовтня 186811 серпня 1941) — німецький землевласник, державний і військовий діяч. Голова дому Фюрстенберг (1896). Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Максиміліан Егон II Фюрстенберг
нім. Max Egon II. zu Fürstenberg
Max Egon Fürst zu Fürstenberg.jpg
Народився 13 жовтня 1863(1863-10-13)[1]
Lányd, Округ Кладно
Помер 11 серпня 1941(1941-08-11) (77 років)
Schloss Heiligenbergd, Гайлігенберг
Країна Flag of Austria.svg Австрія
Flag of Germany (1935–1945).svg Німецький рейх
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Долитавщина
Діяльність політик
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА і Corps Borussia Bonnd[2]
Посада member of the Prussian House of Lordsd, член Палати панів Імперської Радиd і Member of the Bohemian Dietd
Військове звання Rank insignia of Generalmajor of the Wehrmacht.svg Генерал-майор запасу
Партія Verfassungstreuer Großgrundbesitzd і Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько Maximilian Egon, Prince of Fürstenbergd
Мати Leontine of Khevenhüller-Metschd
Брати, сестри Карл Фюрстенберг
У шлюбі з Irma zu Fürstenbergd
Діти Карл Егон V Фюрстенберг, Max Egon Fürstenbergd, Anna Prinzessin von Fürstenbergd[3] і Leontine Prinzessin von Fürstenbergd[3]
Нагороди
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Столітня медаль
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Людвіга Гессенського
Маріанський хрест
Орден Серафимів
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Командор із зіркою ордена Святого Гробу Господнього Єрусалимського
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Орден Георга I
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Застібка до Залізного хреста 2-го класу

БіографіяРедагувати

Син князя Максиміліана Егона I і княгині Леонтіни, уродженої графині фон Кефенгюллер-Меч. Був близьким другом і радником імператора Вільгельма II, який щороку приїздив на полювання в маєток принца в Донауеншінген. Принц Макс володів численними маєтками в Пруссії, Австрії, Угорщині, Вюртемберзі і Бадені, а також численними лісами, вугільними шахтами, готелями і пивоварнями. До Першої світової війни був віце-президентом Прусської палати лордів. Під час війни служив ординарцем.

Після закінчення Першої світової війни продав свої володіння в новостовреній Чехословаччині і зайнявся управлінням своїми німецькими маєтками. У 1921 році заснував фестиваль «Доунаштіґенські камерні концерти на підтримку сучасної музики», сьогодні відомий як «Дні музики в Донауешінґені», а також вступив у Сталевий шолом.

Принц Максиміліан тримався осторонь від політики, проте в листопаді 1933 року зустрівся з Адольфом Гітлером. Після зустрічі він сказав: «Було чудово отримати можливість зустрітися з цією великою людиною.» У 1933 році вступив у НСДАП і СА.

Сім'яРедагувати

Дружина — графиня Ірма фон Шенборн-Бухгайм. У шлюбі народись 5 дітей:

  • Карл Егон V (1891–1973) — після смерті батька очолив дім Фюрстенберг.
  • Леонтіна (1892–1979)
  • Анна (1894–1928)
  • Максимілан Егон (1896–1959)
  • Фрідріх Едуард (1898–1916)

ЗванняРедагувати

Прусська арміяРедагувати

Австро-угорська арміяРедагувати

  • Майор резерву (30 квітня 1913)
  • Оберст-лейтенант резерву (2 травня 1915)
  • Оберст резерву (10 серпня 1916)
  • Генерал-майор (2 квітня 1918)

ІншеРедагувати

Нагороди[4]Редагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Почесні званняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116847034 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. (unspecified title)Corps Borussia Bonn.
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. Österreichs Generale im Deutschen Heer 1938-1945 - Page 43 - Axis History Forum. forum.axishistory.com. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020. 
  5. а б в г д е ж и к Fürstenberg, Fürst zu, Max Egon II - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019. 

ДжерелаРедагувати

  • Karl Siegfried Bader: Fürstenberg. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, S. 695 f. (Digitalisat). (Familienartikel)
  • Festschrift zum 70. Geburtstage Seiner Durchlaucht des Fürsten Max Egon zu Fürstenberg. In: Schriften des Vereins für Geschichte und Naturgeschichte des Baar und der angrenzenden Landesteile in Donaueschingen (Band 19), Verlag Meder, Donaueschingen 1933.
  • Isabel Hull: The Entourage of Kaiser Wilhelm II. 1888–1918. Cambridge University Press, Cambridge 1982, ISBN 0-521-53321-X.
  • Frank Raberg: Biographisches Handbuch der württembergischen Landtagsabgeordneten 1815–1933. Im Auftrag der Kommission für geschichtliche Landeskunde in Baden-Württemberg. Kohlhammer, Stuttgart 2001, ISBN 3-17-016604-2, S. 231–232.
  • Stephan Malinowski: Vom König zum Führer. Deutscher Adel und Nationalsozialismus, Fischer Taschenbuch Verlag, 3. Auflage, Berlin 2010, ISBN 978-3-596-16365-6, S. 581–583.
  • Christian Bommarius: Der Fürstentrust. Kaiser, Adel, Spekulanten. Berenberg Verlag, Berlin 2017, ISBN 978-3-946334-14-9.