Макриніт
Макриніт (рос. макринит, англ. macrinite, нім. Macrinit m) — мацерал інертинітової мацеральної групи, який зустрічається або як аморфна основна маса, або розрізнені безструктурні тіла різноманітної форми.
Загальна характеристика ред.
Макриніт — порівняно аморфна, незерниста основна маса з високою відбивною здатністю, яка не виявляє або практично не має структури. Окрім макриніту, який зустрічається у вигляді основної маси, знайдені також ізольовані частинки макриніту різного розміру, витягнуті або округлої форми.
Макриніт є досить рідкісним мацералом групи інертиніту. Термін «основна маса» застосований тому, що інші мацерали, такі, як спориніт, кутиніт і резиніт, ув'язнені в ній і в певному значенні цементуються нею. Подібно колінітовій основній масі клариту, макринітова основна маса дуриту не має характерних форм. В дуриті спориніт, кутиніт і резиніт звичайно асоціюються з інертним детритом (інертодетринітом) або з семифюзинітом, але іноді зустрічаються дурит і клародурит, в аморфну основну масу яких, а саме в макриніті, включені мацерали групи екзініту.
Макриніт має варіативну (змінну) відбивну здатність, яка відповідає відбивній здатності фюзиніту або семифюзиніту. У відбитому світлі макриніт має колір білий до блідо-сірого, в прохідному світлі — чорний до коричневого. Його абразивна твердість майже така ж, як у вітриніту.
Історія терміну ред.
Термін введений Штахом і Алперном (1963 р., опубл. в 1966 р.) для опису відносно великого масивного інертинітового мацерала.
Походження слова: macros (грецьк.) — довгий.
Форми поширення ред.
Макриніт зустрічається як основна маса, у формі прошарків або лінз не має характерної форми. Найменший діаметр макринітових агрегатів — понад 10 мкм.
За структурою і відбивною здатністю макриніт займає перехідне положення по відношенню до семіфюзиніту (Діссель, 1992 р.). У вугіллі нижчого ступеня вуглефікації макриніт зустрічається у вигляді тріщинних гелей з високою відбивною здатністю або має текстуру, подібну текстурі навколишніх атриніта/денсиніта, який його оточує (Штах і ін., 1982 р.). Агрегати ясно розпізнаваних найдрібніших ґранул (<2 мкм) з відбивною здатністю інертиніту належать до мікриніту. Круглясті інертинітові тіла з або без порожнин або тріщин належать до секретиніту.
Походження ред.
Пласти і агрегати макриніту, ймовірно, утворюються з флокульованих речовин гумусової основної маси, які зазнали процесів дегідратації і окиснення-відновлення на ранньому етапі торфоутворення в зв'язку зі зниженням рівня підземних вод (Штах і Алперн, 1966 р.; Діссель, 1992 р.). Макриніт може також бути метаболічним продуктом грибів і бактерій (Штах і ін., 1982 р.). Ізольовані агрегати можуть походити від корполітів (Штах і ін., 1982 р.). Макриніт низької стадії вуглефікації вугілля може бути результатом повільного горіння торфу.
Фізичні властивості ред.
Колір — ясно-сірий до білого, в горючих сланцях іноді жовтувато-білий. Відбивна здатність може варіювати в широкому діапазоні в межах одного вугілля, але завжди вища, ніж у супроводжуючого вітриніту. Флуоресценція спостерігається особливо при опроміненні хвилями з великою довжиною (Діссель, 1985 р.), але вона завжди нижча, ніж у вітринітових мацералів того ж вугілля (Діссель і МакХью, 1986 р.). Чим вища відбивна здатність, тим нижча інтенсивність флуоресценції. Твердість шліфування. Ослаблення носить змінний характер, але в більшості випадків вища, ніж у мацералів вітринітової групи, а іноді нижча, ніж у секретиніту в тому ж вугіллі. Машталерц і Бастін (1993 р.) визначили елементний склад макриніту у вугіллі з допомогою електронного мікрозонду.
Залягання ред.
Макриніт характерний для дюриту, особливо в деяких крассидюдитах з північної півкулі. Також зустрічається в трімацериті. Іноді макриніт супроводить вітриніт, головним чином колодетриніт. У залежності від його хімічних властивостей макриніт може бути частиною керогену типу III (флуоресціюючий макриніт), але частіше за все він належить до керогену типу IV.
Реакційна здатність ред.
Реакційна здатність макриніту пов'язана з його відбивною здатністю і властивостями флуоресценції. Чим нижча відбивна здатність і більша флуоресценція, тим вища реакційна здатність (Діссель, 1992 р.).
Синоніми ред.
Син. — опакова речовина, частково опаковий детрит (ТВМ), гелофюзиніто-колініт, (Тімофеєв і Боголюбова, 1964 р.), «Steinkohlenartige Teilchen» в лігнитах (Тейхмюллер, 1950 р.), масивний мікриніт (МКПВОР, 1963 р.).
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
- Маценко Г., Білецький В., Шендрік Т. Короткий словник з петрографії вугілля. Донецьк: Схід. видавн. дім. 2011. — 74 с.