Ільяшов Михайло Олександрович

науковець

Ільяшов Михайло Олександрович (25 грудня 1953) — український науковець і керівник у вугільній галузі. Доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.

Ільяшов Михайло Олександрович
Народився25 грудня 1953(1953-12-25) (70 років)
Діяльністьнауковець
Alma materДВНЗ ДонНТУ
Вчене званняпрофесор[d]
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Нагороди
знак «Шахтарська слава» I ступеня знак «Шахтарська слава» II ступеня знак «Шахтарська слава» III ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений шахтар України

Біографічні відомості

ред.

Народився в 1953 року, закінчив Донецький політехнічний інститут в 1976 році а фахом «Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин».

Трудову діяльність розпочав в Українському філіалі Всесоюзного НДІ гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи, де працював до 1986 року. Заочно закінчив аспірантуру, 1984 року захистив кандидатську дисертацію. В період 1987—1992 років — завідувач лабораторією в Макіївському державному НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості. 1990 року — старший науковий співробітник інституту.

В липні 1992 року призначений заступником тех. директора міжгалузевого виробничого об'єднання «Дон», з 1993 по 2004 рік — заступник генерального директора концерну «Енерго». В період 2000—2004 років — голова Наглядової Ради ВАТ ВК Шахта "Красноармійська-Західна №1". 2000 року захистив докторську дисертацію на тему «Ефективна та безпечна розробка вугільних пластів, схильних до газодинамічних явищ, у зонах підвищеного гірничого тиску»[1]. З 2004 року — директор з питань агропромисловому комплексу і торгівлі ЗАТ «Донецьксталь».

Автор понад 240 наукових публікацій, в тому числі 35 монографій і навчальних посібників, 40 винаходів.

Нагороди, звання

ред.

Повний кавалер знаку «Шахтарська слава», Заслужений шахтар України, кавалер почесної відмінності Держнаглядохоронпраці України «За доблесну службу».

Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, орденом «Срібний хрест козацької слави».

Бібліографія

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.