Відкрити головне меню

Маковецький Федір Єфремович (*25.02.1899 — †7.05.1974) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії підполковник[1].

Маковецький Федір Єфремович
Маковецький Федір Єфремович Герой Радянського Союзу.jpg
Народження 25 лютого 1899(1899-02-25)
с. Богданівка, зараз Толочинського району Вітебської області, Білорусь
Смерть 7 травня 1974(1974-05-07) (75 років)
пмт Коханово Толочинського району Вітебської області, Білорусь
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1919–1947
Звання гвардії підполковник
Командування 231-м гвардійським стрілецькимо полком 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії; 825-м стрілецьким полком 302-ї Тарнопольської Червонопрапорної ордена Кутузова стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Битва на Курській дузі
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Калинковицько-Мозирська операція
Операція «Багратіон»
Звільнення Польщі
Звільнення Чехословаччини
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Медалі
Маковецький Федір Єфремович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 25 лютого 1899 року в с. Богданівка, зараз Толочинського району Вітебської області, Білорусь. Закінчив 8 класів Коханівської школи.

В Червоній Армії з 1919 року, воював на Південному фронті, в 1920 році — на Західному. В 1923 році брав участь в боротьбі з басмацтвом. Нагороджений Почесною революційною зброєю[2]. В 1925 році закінчив курси військових командирів, в 1926 — об'єднану військову школу ім. Леніна в Ташкенті, а в 1935 році — курси «Вистрел». З 1927 по 1937 рік служив в 37-му Батумському прикордонному загоні. Після закінчення Вищої прикордонної школи викладав тактику і топографію в Саратовському військовому прикордонному училищі (в 1938–1941 роках)[3]. Був нагороджений ювілейною медаллю «ХХ років РСЧА».

Велику Вітчизняну війну майор Маковецький зустрів у складі прикордонний військ. На посаді командира батальйону 289-го стрілецького полку 13-ї мотострілецької дивізії внутрішніх військ НКВС[ru] брав участь в боях проти наступаючих німецьких військ в районі м. Ізюм, в обороні по річці Сіверський Донець, в районі м. Куп'янськ, м. Воронеж, по річці Хопер на схід від м. Борисоглібськ. Зазнавши значних втрат у боях, 15 червня 1942 року 13-та мотострілецька дивізия за наказом Ставки ВГК була переформована, введена до складу Червоної Армії і отримала найменування 95-ї стрілецької дивізії [4]. З 19 вересня 1942 року 95-а стрілецька дивізія (СРСР) у складі 62-ї армії бере участь в обороні Сталінграду. Маковецький командував спочатку навчальним батальйоном, а потім був призначений ТВО командира 161-го стрілецького полку. Обороняв Мамаїв курган, вів бої в районі заводів "Барикади" і "Червоний Жовтень". Командир дивізії полковник Горишній В.А. дав Маковецькому таку характеристику: "Відмінно дисйіплинований, енергійний, грамотний командир. В боях за Сталінград показав особисту витримку, врівноваженість і мужність. Швидко освоїв особливості полку і бойову обстановку, особистою напруженою працею забезпечив успішні дії" [5]. За оборону Сталінграда Маковецкий Ф.Є. був нагороджений орденом Червоної Зірки. Він був поранен і контужен, але полку не покинув.

За оборону Сталінграду 95-й стрілецькій дивізії було присвоене звання гвардійської, 1 березня 1943 року вона була переформована у 75-ту гвардійську стрілецьку дивізію. Підполковник Маковецький став командиром 231-го гвардійського стрілецького полку.

З 6 липня 1943 року під час боїв у Курській битві в районі Понирі — Ольховатка він показав зразки мужності, хоробрості і стійкості. Виконуючи наказ командування, він повів полк у наступ, ламаючи спротив переважаючих сил противника, примусив його відступити, заглибившись в його оборону до 4-х кілометрів. Ввечері того ж дня був атакований у фланг двома полками противника за підтримки до 100 танків. Контратаку відбив, противник поніс великі втрати. З 7 по 10 липня полк жорстко утримував свої рубежі. За п'ять днів боїв полк знищив до 7-ми батальйонів противника, підбив і спалив 81 танк, відбив 9 атак і 4 контратаки. Маковецький був поранений, але не покинув поле бою [6]. Нагороджений орденом Червоного Прапора.

Особливо відзначився Ф.Є.Маковецький при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В нагородному листі командир 75-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії генерал-майор Горишній В.А. написав, що 21.09.1943 року, незважаючи на бомбардування противником, використовуючи підручні засоби форсував ріку Десна, закріпився на її західному березі і забезпечив переправу всіх частин дивізії. 24.09.1943 року на підручних засобах, під прикриттям 212-го і 241-го стрілецький полків форсував ріку Дніпро. Підполковник Маковецький проявив ініціативу, мужність і вміння форсувати водні рубежі [7].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії підполковнику Маковецькому Федіру Єфремовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[8].

В 1944 році Маковецький командує 825-м стрілецьким полком 302-ї стрілецької Тарнопольської Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії. В боях за визволення Польщі в серпні 1944 року прориває укріплену оборону противника в районі села Воля Мелецька, а 23.08.1944 року виходить на північний захід від м. Дембиця, тим самим давши можливість сусіднім частинам зайняти м. Дембиця [9]. За відмінне виконання бойових завдвнь і проявлені мужність і відвагу підполковник Маковецький був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Навесні 1945 року, звільняючи Чехословаччину, 825-й стрілецький полк Маковецького проривав глибоко ешелоновану оборону противника біля м. Опава (Троппау). Діючи на головному напрямку наступу, полк оволодів населеними пунктами Олдржихів і Пуста-Якортиця, відбиваючи по кілька раз на день сильні контратаки ворога [10]. Підполковник Маковецький був нагороджений орденом Червоного Прапора.

В цих боях Маковецький був тяжко поранений, йому ампутували ногу, на лікування у госпіталях знадобилось два роки.

З 1947 року гвардії підполковник Маковецький Ф.Є в запасі. Жив і працював у смт. Коханово Толочинського району Вітебсьої області, Білорусь.

Помер 7 травня 1974 року.

НагородиРедагувати

Пам'ятьРедагувати

  • У навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя.

ПриміткиРедагувати

  1. Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite ЦАМО - Фонд 33. — Оп. 682525, д.165, запись 22196861, стр. 53 (рос.)
  3. [http://photoka.narod.ru/mil_history.htm Fedor Makoveczki (рос.)
  4. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite ЦАМО - Фонд 1218. - Оп.1., д.1, л.15 (рос.)
  5. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite ЦАМО — Фонд 33 опись 682525 дело 165 запись 22196861 стр. 53 (рос.)
  6. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite - номер записи в базе данных: 16597118, стр. 11 (рос.)
  7. http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липень 2012 у WebCite - ЦАМО - Фонд 33. - Оп. 793756, д. 29, запись 150020358, стр. 190 (рос.)
  8. http://www.podvignaroda.mil.ru/-[недоступне посилання з квітень 2019] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  9. http://www.podvignaroda.mil.ru/-[недоступне посилання з квітень 2019] ЦАМО Фонд 33. - Оп. 690155, д. 6809, запись 36625064, стр. 16 (рос.)
  10. http://www.podvignaroda.mil.ru/-[недоступне посилання з квітень 2019] ЦАМО Фонд 33. - Оп. 686196, д. 5799, запись 27710353, стр. 31 (рос.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати