Макарушка Любомир

український політик

Любомир Макарушка (12 серпня 1899, с. Сівка-Войнилівська, Калуський район, Івано-Франківська область — 6 лютого 1986, Бад Годесберґ[1], Німеччина) — український громадсько-політичний діяч.

Макарушка Любомир
Народився12 серпня 1899(1899-08-12)
Сівка-Войнилівська, Калуський район, Івано-Франківська область
Помер6 лютого 1986(1986-02-06) (86 років)
Бад-Ґодесберґd, Бонн, ФРН
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
Діяльністьполітик
Alma materКарлів університет
Посадаmember of the Sejm of the Second Polish Republicd
ПартіяУНДО
БатькоМакарушка Остап
МатиМакарушка Євгенія
Брати, сестриМакарушка Богдан-Андрій

Життєпис

ред.
 
Меморіальна дошка на школі с. Сівка-Войнилівська

Закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті. Служив у австрійській армії, у ранзі поручника УГА брав участь у українсько-польській війні 1918—1919.

Навчався в Карловому університеті у Празі, вивчав економіку в Торговій Академії у Відні (1918). Був активним учасником українського студентського руху. З 1922 — генеральний секретар Центрального Союзу Українського Студентства (ЦеСУС).

У середині 1920-х рр. деякий час очолював першу українську націоналістичну молодіжну організацію за кордоном — Групу Української Націоналістичної Молоді.

Був членом Української Військової Організації, входив до складу Крайової Команди УВО. З 1926 належав до УНДО, згодом став одним з лідерів цієї партії. Спільно з Д. Палієвим, В. Целевичем виступав за ідейно-політичне підпорядкування діяльності УВО керівництву УНДО.

У листопаді 1927 взяв участь в роботі I Конференції Українських Націоналістів у Берліні. 1927—1929 — генеральний секретар УНДО.

1930—1935 — посол до польського сойму.

1943—1944 — майор дивізії «Галичина».

Після війни жив у Західній Німеччині. 1948—1951 — член Виконавчого Органу УНРади в еміграції.

Автор статей у періодичній пресі на суспільно-політичні теми та розвідок про визвольні змагання.

Примітки

ред.
  1. У деяких джерелах — Бонн → див.: бл. п. д-р прав Любомир Макарушка [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 26 (8 лютого). — С. 3.

Джерела

ред.

Посилання

ред.