Вікіпедія

Макаревич Олег Леонтійович

Олег Леонтійович Макаревич (нар. 30 грудня 1962) — генерал-лейтенант Збройних сил Російської Федерації, начальник ВУНЦ СВ «Загальновійськова академія ЗС РФ»[1][2] (2014—2017). З 2019 року — перший заступник начальника Військової академії Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, військовий злочинець, екологічний терорист. 06 червня 2023 року за його наказом було підірвано греблю Каховської ГЕС, що причинило затоплення територій та тяжкі наслідки для екології.[джерело?]

Макаревич Олег Леонтійович
Народився 30 грудня 1962(1962-12-30) (61 рік)
Кузнецьк, Пензенська область, РРФСР, СРСР
Підданство СРСР СРСР →
Росія Росія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Інтервенція Росії в Сирію і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Військове звання генерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» орден Жукова Орден Мужності орден «За військові заслуги» Орден Пошани (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» II ступеня Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня For distinguished service Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги» Медаль «За бойову співдружність» (МВС РФ) Медаль «Бойова співдружність»

Біографія ред.

Народився 30 грудня 1962 року у місті Кузнецьк, Пензенської області.

Після навчання у середній школі (суворовському училищі) вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища, яке закінчив у 1984 році.

Службу розпочав на посаді командира розвідувального взводу у Групі Радянських військ у Німеччині (ДСВГ). Далі був командиром розвідувальної роти, начальником штабу — заступником командира окремого розвідувального батальйону.

1991 року, завершивши навчання у Військовій академії ім. М. В. Фрунзе проходив службу в Далекосхідному військовому окрузі на посадах командира розвідувального батальйону, начальника штабу — заступника командира полку, командира мотострілецького полку.

1998 року призначений на посаду начальника штабу — заступника командира мотострілецької дивізії в Північно-Кавказькому військовому окрузі.

У 2002 році призначений командиром 42 мотострілецької дивізії, дислокованої в Чеченській Республіці. Ця дивізія одна з перших у російській армії була переведена на контрактний метод комплектування.

У 2006 році, після закінчення Військової академії Генерального штабу ЗС РФ, призначений начальником штабу — першим заступником командувача 22-ї гвардійської армії Московського військового округу.

Військове звання «генерал-майор» надано 21 лютого 2003 року.

У січні 2008 року призначений на посаду командувача 2-ї гвардійської загальновійськової армії Приволзько-Уральського військового округу.

З лютого 2012 по лютий 2013 командував 36-ю загальновійськовою армією Східного військового округу[3].

З березня 2013 року заступник командувача військ Західного військового округу. У жовтні 2013 року призначений першим заступником командувача військ — начальником штабу Східного військового округу[4].

З липня 2014 року по вересень 2017 року — начальник Загальновійськової академії Збройних сил Російської Федерації.

З вересня 2017 року по березень 2019 року — начальник Берегових військ ВМФ Російської Федерації — заступник Головнокомандувача Військово-морським флотом.

З лютого 2019 — перший заступник начальника Військової академії Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[5].

 
Макаревич із Володимиром Путіним. 17 квітня 2023 року

Брав участь у бойових діях на Північному Кавказі, Сирії.

На квітень 2023 року - командувач угруповання військ "Днепр" на Херсонському напрямку[6].

29 жовтня 2023 року знятий з посади командувача угрупованням військ "Днепр", замість нього призначений командувач ВДВ Михайло Теплинський. Причиною відсторонення Макаревича є його крайній ступінь безініціативності командування на цьому напрямку, ігнорування обстановки на землі та невідповідність реальної обстановки його доповідям[7][8].

Нагороди ред.

  • Орден Мужності
  • Орден «За військові заслуги»
  • Медаль ордену «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня (із зображенням мечів)
  • Орден Пошани
  • Орден Жукова
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною IV» ступеня (із зображенням мечів)

Родина ред.

Одружений. Виховує доньку та сина.

Примітки ред.

  1. ↑ Генерал Макаревич Олег Леонтьевич. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  2. ↑ Макаревич Олег Леонтьевич. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  3. ↑ Войска ВВО, дислоцированные в Бурятии, продолжат участвовать в международных учениях. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  4. ↑ Макаревич Олег Леонтьевич. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  5. ↑ Командование Военной академии ГШ ВС РФ поздравило ветеранов, слушателей, преподавателей, ученых и гостей вуза с Днем защитника Отечества. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 12 липня 2022.
  6. ↑ Владимир Путин посетил штаб группировки войск «Днепр» и штаб национальной гвардии «Восток». Президент России (рос.). 18 квітня 2023. Процитовано 30 жовтня 2023.
  7. ↑ Institute for the Study of War RUSSIAN OFFENSIVE CAMPAIGN ASSESSMENT, OCTOBER 29, 202. Institute for the Study of War (англ.). Процитовано 30 жовтня 2023.
  8. ↑ Gazeta.ua (30 жовтня 2023). У Росії звільнили високопоставленого генерала - ISW. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 30 жовтня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макаревич_Олег_Леонтійович&oldid=40810356