Вікіпедія

Майла Талвіо

фінська письменниця

Майла Талвіо або Майла Міккола (фін. Maila Talvio, фін. Maila Mikkola, уроджена Вінтер (фін. Winter); 17 жовтня 1871(18711017), Гартола, Пяйят-Хяме — 6 січня 1951, Гельсінкі) — фінська письменниця та перекладач, публічна особа, феміністка; відома також під псевдонімом «Maila Talvio»[7]. Талвіо була провідною фінською письменницею з питань помірності, і кілька її робіт переклали шведською та іншими мовами. Вона була тричі номінована на Нобелівську премію з літератури, володарка Академічного лавра й премії Алексіса Ківі.

Майла Талвіо
фін. Maila Talvio
Ім'я при народженніфін. Maila Winter
Народилася17 жовтня 1871(1871-10-17)[1][2]
Hartolad, Санкт-Міхельська губернія, Російська імперія
Померла6 січня 1951(1951-01-06)[1][3] (79 років)
Гельсінкі, Фінляндія
ПохованняГієтаніємі
КраїнаВелике князівство Фінляндське[4]
 Фінляндія
Діяльністьперекладачка, письменниця
У шлюбі зJ.J. Mikkolad
Нагороди
CMNS: Майла Талвіо у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

ред.

Майла Вінтер народилася 17 жовтня 1871 року у Гартолі. Її батьками були Адольф Магнус Вінтер і Юлія Мальвіна Бонсдорф, у сім'ї було дев'ять дітей[8].

Батько Тальвіо помер, коли Майлі не виповнилося й десяти років, тоді родина переїхала на віддалену ферму до Ніпулі. Там вона познайомилася з селянським побутом і його недоліками, про які пізніше писала у своїх творах[9].

Вона відвідувала фінську школу для дівчат у Гельсінкі, а після її закінчення, у віці шістнадцяти років, повернулася назад, щоб стати домашнім учителем своїх братів і сестер. Водночас вона почала пробувати свої сили на літературній ниві.

У 1893 році вона вийшла заміж за відомого фахівця зі слов'янського мовознавства, майбутнього професора Гельсінського університету Йосипа Юліуса Мікколу[10] з яким познайомилася трьома роками раніше. Їхній шлюб був бездітним[11].

Переїхавши у Гельсінкі, Тальвіо через свого чоловіка познайомилася з письменниками та поетами, які працювали у колі Пяйвалегти, як-от брати Касімір й Ейно Лейно. Тальвіо також почала писати для «Päivälehti» та «Suomen Kuvalehti» і сама боролася за громадянські права Фінляндії; брала активну участь у жіночому робітничому русі[12]. Тальвіо кілька разів подорожувала з чоловіком Центральною та Східною Європою і паралельно вивчала польську мову та переклала фінською кілька творів польського письменника Генрика Сенкевича. Літературний салон, який проводило подружжя у їхньому будинку у фінській столиці, став швидко набирати популярності[13].

 
Подружжя Майла Тальвіо та Йосип Юліус Міккола
(художник Ееро Ярнефельт)

Першим твором Тальвіо була збірка оповідань «Haapaniemi keinu», видана у 1895 році. Перший літературний успіх прийшов у 1901 році з романом «Pimeänpirti urbytys», в якому мелодрама використовувалася для опису невдоволення умовами землеволодіння у сільській місцевості та землеробською системою. Хоча Тальвіо займалася у своїх книгах соціальними проблемами у сільській місцевості, у неї все ще були сумніви щодо робочого руху, що зароджується, і соціалізму. Так, наприклад, у романі «Лухілінна» (1906) соціалізм описується як насильницький рух, керований первісними інстинктами[14].

У 1910-ті роки темами романів Тальвіо були теорія спадковості та психологічні проблеми, а до кінця 1920-х років у них переважав песимізм. Контраст між здоровою фіномовною сільською місцевістю і підступною столицею, яка розкладається, показано у романі «Діти Нініві», який вийшов друком у 1915 році.

Наприкінці 1920-х років для Тальвіо розпочався новий творчий період, коли вона зосередилася на історичних романах. Це були трилогія романів, пов'язаних з історією Гельсінкі, опублікованих між 1929 і 1935 роками, і її останній роман «Linnoitūning iloise rouvat» (1941), де дія відбувалася у фортеці Віапор (нині Свеаборг) під час російсько-шведської війни (1808—1809 років) Тальвіо заповідала авторські права на свої постановки Гельсінському університету, де інспектором довгий час працював її чоловік.

Майла Тальвіо з чоловіком жили на віллі Лааксола у Мейлахті, поблизу Гельсінкі, побудованої у 1884 році, яка у першій половині XX століття була місцем збору студентів, учених і письменників факультету Сатакунта університету Гельсінкі.

Починаючи з 1910-х років, Тальвіо захворіла та активно боролася з туберкульозом. Вона написала «45 000» (1932), а також сценарій до однойменного фільму, прем'єра якого відбулася роком пізніше. Вона також з ентузіазмом брала участь у збиранні коштів, внаслідок чого в Гарьявалті був заснований санаторій для лікування легеневих захворювань Satalinnan sairaala. Разом з чоловіком і Вейкко Антеро Коскенніємі брала активну участь у культурному співробітництві з нацистською Німеччиною та фашистською Італією. 1936 року Тальвіо відвідала Німеччину, де познайомився з Альфредом Ернстом Розенбергом, головним ідеологом націонал-соціалізму, і Гертрудою Шольц-Клінк — лідером Націонал-соціалістичної жіночої організації.

Майла Талвіо померла 6 січня 1951 року у Гельсінкі. Її поховали на цвинтарі Гієтаніємі.

Тальвіо хотіла, щоб вілла Лааксолі стала музеєм, але у повоєнній атмосфері, у світлі близьких стосунків подружжя з лідерами Третього Рейху, місто Гельсінкі не погодилося прийняти таку пожертву. Обурена цим, вона наказала знести будинок. На місці вілли тепер знаходиться пам'ятка «Дочка Балтійського моря», створена скульптором, і відкрита у 1971 році.

Бібліографія

ред.
  • Haapaniemen keinu, 1895
  • Nähtyä ja tunnettua, 1896
  • Aili, novel. 1897
  • Kaksi rakkautta, novel. 1898
  • Suomesta pois, 1899
  • Johan Ludvig Runebeg, 1900
  • Kansan seassa, novel. 1900
  • Pimeän pirtin hävitys, novel. 1901
  • Rumaa ja kaunista, 1901
  • Peter Wieselgren, 1902
  • Juha Joutsia, novel. 1903
  • Muuan äiti, 1904
  • Savipäiviltä, 1904
  • Kauppaneuvoksen kuoltua, 1905
  • Louhilinna, novel. 1906
  • Eri teitä, 1908
  • Puheita, 1908
  • Anna sarkoila, 1910
  • Tähtien alla, novel. 1910
  • Kirjava keto, 1911
  • Elinan häät, 1912
  • Hämähäkki ja muita kertomuksia, 1912
  • Kun meidän kaivosta vesi loppui, 1913
  • Talonhuijari, 1913
  • Yölintu, novel. 1913
  • Huhtikuun-manta, 1914
  • Elämänleikki ynnä muita puheita maalaisille, 1915
  • Lempiäniemen tyttäret, 1915
  • Niniven lapset, novel. 1915
  • Elämän kasvot, novel. 1916
  • Kultainen lyyra, 1916
  • Kootut teokset 1–8, 1917–26
  • Silmä yössä, novel. 1917
  • Näkymätön kirjanpitäjä, collection of short stories. 1918
  • Kurjet, novel. 1919
  • Yötä ja aamua, 1919
  • Valkea huvila, 1920
  • Kihlasormus, novel. 1921
  • Kirkonkellot, novel. 1922
  • Viimeinen laiva, 1922
  • Opin sauna, novel. 1923
  • Sydämet, collection of short stories. 1924
  • Hiljentykäämme, 1929
  • Itämeren tytär, 1929–36 : Kaukaa tullut (1929); Hed-ulla ja hänen kosijansa (1931); Hopealaiva (1936)
  • Ne 45 000, 1932
  • Leipäkulta, 1934
  • Millaista parantolassa on, 1935
  • Terveisiä, 1936
  • Itämeren tytär, 1940 (trilogy)
  • Linnoituksen iloiset rouvat, 1941
  • Rukkaset ja kukkaset, 1947
  • Lokakuun morsian, 1948
  • Juhlavalkeat, 1948
  • Rukkaset ja kukkaset, 1947
  • Kootut teokset i-xiii, 1951
  • Valitut teokset, 1953
  • Linnoituksen iloiset rouvat, 1982[15].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ Maila Talvio — SLS.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Миккола, Майла // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1906. — Т. доп. II. — С. 181.
  5. ↑ BiographySampo
  6. ↑ Kansallisbiografia / за ред. M. Klinge — Suomalaisen Kirjallisuuden Seura, Suomen Historiallinen Seura. — ISSN 1799-4349
  7. ↑ Большая биографическая энциклопедия. 2009 год.
  8. ↑ Koskenniemi, V. A. Maila Talvio. 1946
  9. ↑ Tuulio, Tyyni. Maila Talvion vuosikymmenet I—II. 1963—1965.
  10. ↑ Миккола, Иосиф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  11. ↑ Forsius, Arno. Maila Talvio (1871—1951) ja keuhkotaudin vastustamistyö. [Архівовано 2022-12-22 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Миккола, Майла // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  13. ↑ Maila Talvio «Pieni tietosanakirja.»
  14. ↑ Huhtala, Liisi: Talvio, Maila (1871—1951). Kansallisbiografia-verkkojulkaisu (maksullinen). 4.5.2001. Helsinki: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura.
  15. ↑ Майла Талвіо: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майла_Талвіо&oldid=41408677