Майборський Володимир Петрович
Володимир Петрович Майборський (1 жовтня 1911, с. Зіньки, Перерослівська волость, Острозький повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 7 січня 1987, с. Зіньки, Шепетівський район, Хмельницька область[1]) — Герой Радянського Союзу[2], кулеметник 7-го полку 24-ї стрілецької Залізної дивізії, старшина запасу, почесний громадянин міста Коломиї[3].
| Володимир Петрович Майборський | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
1 жовтня 1911 Зіньки | |||||
| Помер |
7 січня 1987 (75 років) Зіньки | |||||
| Громадянство |
 СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||||
| Військове звання | старшина запасу | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія ред.
Народився у селі Зіньки, Перерослівської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині — Шепетівського району, Хмельницької області, Україна).
Після закінчення сільської школи працював у колгоспі, потім вантажником Херсонського річкового порту. В боях з червня 1941 року на Чорноморському флоті, 1-му Українському фронті.
В боях на Прикарпатті біля села Черемхів Івано-Франківської області 13 липня 1944 року повторив подвиг Олександра Панкратова[4] — Олександра Матросова[5], за що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року кулеметнику 7-го полку 24-ї стрілецької Залізної дивізії рядовому Майборському Володимиру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За щасливої випадковості і завдяки надзвичайно міцній статурі Володимир Майборський вижив і вилікувався від страшних поранень, тільки лікарям довелося ампутувати ногу. Демобілізувався із армії у військовому званні старшина.
У післявоєнні роки Володимир Петрович працював у колгоспі, був головою сільської Ради. Помер легендарний ветеран 7 січня 1987 року. Похований у рідному селі Зіньки[6].
Нагороди ред.
Володимир Петрович був нагороджений:
- Медаллю «Золота Зірка» (24.03.1945)[2]
- Орденом Леніна (24.03.1945)[2]
- Орденом Вітчизняної війни I ступеня (1985)
- Медалями, в тому числі медаллю «За відвагу» (07.07.1944)[7]
Пам'ять ред.
- Погруддя Героя Радянського Союзу В. П. Майборського встановлене у місті Коломия Івано-Франківської області.
- Меморіальна таблиця на честь Героя Радянського Союзу В. П. Майборського встановлена біля села Черемхів Коломийського району Івано-Франківської області.
- На честь Героя Радянського Союзу В. П. Майборського названа вулиця в місті Хмельницькому (мікрорайон Ракове).
Примітки ред.
- ↑ С. Б. Ворошкевич. Майборський Володимир Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ а б в Нагородний лист вх. № 09914 від 15.09.1944 року, (Указ від 24 березня 1945). Електронний банк документів «Подвиг народу». Майборський Володимир Петрович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Михайло Арсак «Правда Перемоги і про переможців». Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 17 вересня 2010.
- ↑ Панкратов Олександр Костянтинович на сайті «Герои страны». Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 24 вересня 2010.
- ↑ Олександр Матросов — Правда про подвиг. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 24 вересня 2010.
- ↑ Історична спадщина села Зіньки[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Електронний банк документів «Подвиг народу». Майборський Володимир Петрович. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 6 липня 2012.
Джерела ред.
- Майборський Володимир Петрович // Безсмертя. Книга. Пам'яті України. 1941—1945 / Головна редакційна колегія: І. О. Герасимов (голова), І. Т. Муковський та П. П. Панченко (заступники голови), Р. Г. Вишневський (відповідальний секретар). — Київ : Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України», 2000. — С. 768. — ISBN 5-12-001783-1.
Посилання ред.
- Правда Перемоги і про переможців
- Білогір'я у часі і просторі [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]