«Мадам Нобель» — австро-німецький художній фільм про життя Берти Кінскі та її відносини з Альфредом Нобелем і Артуром фон Зуттнером.

Мадам НобельPicto infobox cinema.png
нім. Eine Liebe für den Frieden - Bertha von Suttner und Alfred Nobel
Постер до фільму Мадам Нобель.jpeg
Жанр біографічна драма
Режисер Урс Еггер
Продюсер Томас Грох
Джералд Подгорнінг
Сценарист Райнер Берг
Томас Вендріш
На основі п'єси «Містер і місіс Нобель» Естер Вілар
У головних
ролях
Біргіт Мініхмайр
Філіп Хохмайр
Себастьян Кох
Оператор Томас В. Кієнаст
Композитор Маріус Руланд
Монтаж Андреа Мертенс
Кінокомпанія Mona Film Produktion
Дистриб'ютор ARD Degeto Film
Тривалість 88 хв.
(1 год. 28 хв.)
Мова німецька
Країна Австрія Австрія
Німеччина Німеччина
Рік 2014
Дата виходу Австрія Австрія — 10 грудня 2014
IMDb ID 3704536
CMNS: Мадам Нобель у Вікісховищі

СюжетРедагувати

У 1877 році 34-річну графиню Берту фон Кінскі відправляють до Парижа через її стосунки з набагато молодшим бароном Артуром фон Зуттнером. У Франції їй доведеться працювати секретарем хіміка Альфреда Нобеля. У них виявились спільні інтереси та цікаві теми до розмов. У Альфреда виникають почуття до цієї жінки. Невдовзі в Париж приїздить Артур і разом з Бертою від'їжджає на Кавказ, сподіваючись з допомогою родички-мінгрельської княгині згодом опинитися у Петербурзі. Весь час жінка листується з Альфредом Нобелем.

Молодий барон не мав підтримки батьків, Артуру та Берті довелося важко. Берта починає писати, її твори мають шанувальників. Через вбивство царя в Петербурзі починається плутанина і подружжя вже не могло розраховувати на допомогу княгині з переїздом. Тим часом війна на Кавказі стає зовсім поруч з будинком Зуттнерів. Артур починає писати репортажі, а Берта бачить жахіття війни. Вона вмовляє чоловіка повернутися до його батьків. Виявилось, що справи батька погіршились. Він навіть продав маєток у Відні, де вони могли б жити разом. Життя з батьками Артура не влаштовували Берту: отримавши задаток за свій твір Берта приїжджає до Парижа з Артуром. У будинку Нобеля Берта знайомиться з батьком французького пацифістського руху Фредеріком Пассі, після якого вона вирішує написати про війну з погляду жінки. У Відні, подолавши складності, виходить в світ книга «Геть зброю!» («Die Waffen nieder!»), яка мала великий резонанс.

Альфред Нобель змушений був покинути Париж та оселитися в Сан-Ремо. Після виступу на конференції пацифістів Берта мала зустрітися з хіміком та отримала листа від Артура. Вона терміново їде додому і бачить чоловіка з коханкою. Жінка продовжує виступати як посланець миру. Перед смертю Нобель розпоряджується перевести свій статок у фонд, який щорічно буде виплачувати премії за найбільший внесок у царині фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справі миру (Нобелівська премія).

У 1906 у Норвегії Берта фон Зуттнер стає першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію.

У роляхРедагувати

Актор Персонаж Роль
Біргіт Мініхмайр Берта Кінскі подруга Альфреда Нобеля
Філіп Хохмайр Артур фон Зуттнер чоловік Берти
Себастьян Кох Альфред Нобель вчений-хімік, закоханий у Берту
Сона Макдональд Баронеса мати Артура
Йозеф Лоренц Барон фон Зуттнер батько Артура
Йоганна Швертфіга Софі фрейліна
Йоханнес Хершманн Огюст дворецький Нобеля

Створення фільмуРедагувати

ВиробництвоРедагувати

Зйомки стрічки проходили в Відні, Австрія.

Знімальна групаРедагувати

СприйняттяРедагувати

КритикаРедагувати

На сайті IMDb рейтинг стрічки становить 6,9/10 на основі 46 голосів[2].

Номінації та нагородиРедагувати

Нагороди та номінації
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
2015 Romy [3] Улюблений актор Себастьян Кох Номінація
Улюблена акторка Біргіт Мініхмайр Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Eine Liebe für den Frieden - Bertha von Suttner und Alfred Nobel: Full Cast & Crew ((англ.)). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2017. 
  2. Мадам Нобель [Архівовано 13 квітня 2017 у Wayback Machine.] на IMDb
  3. Romy-Gala 2015: Barbara Schöneberger moderiert in der Wiener Hofburg ((нім.)). vienna.at. 2 квітня 2015. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 12 квітня 2017. 

ПосиланняРедагувати