Вікіпедія

М'язова дистрофія Беккера

хвороба

М'язова дистрофія Бекера — це Х-зчеплене рецесивне спадкове захворювання, що характеризується повільно прогресуючою м'язовою слабкістю ніг і тазу. Це один із видів дистрофінопатії[2][3], спричинений мутаціями в гені дистрофіна, який кодує білок дистрофін. М'язова дистрофія Бекера пов'язана з м'язовою дистрофією Дюшенна тим, що обидві вони є результатом мутації в гені дистрофіна[4], але мають більш легкий перебіг[5][6].

М'язова дистрофія Беккера
Доброякісна псевдогіпертрофічна м’язова дистрофія
Доброякісна псевдогіпертрофічна м’язова дистрофія
Спеціальність Неврологія
Симптоми Сильна слабкість м’язів верхніх кінцівок
Причини мутація[1]
Метод діагностики Неврологічний огляд, обстеження м’язів
Лікування фізична терапія[1], антиаритмічні препарати[1], Генотерапія і ерготерапіяЛікування відсутнє, лікувальна фізкультура
Частота 0.00261% (Велика Британія)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 8C70.0
МКХ-10 G71.0
OMIM 300376
DiseasesDB 1280
CMNS: Becker muscular dystrophy у Вікісховищі

Ознаки та симптоми ред.

Деякі симптоми, характерні для м'язової дистрофії Бекера:

У людей із цим захворюванням зазвичай спостерігається прогресуюча м'язова слабкість м'язів ніг і тазу, що пов'язано зі втратою м'язової маси (виснаженням). М'язова слабкість також спостерігається в руках, шиї та інших частинах тіла, але не така виражена, як у нижній його половині. Литкові м'язи спочатку збільшуються у віці 5-15 років (спроба організму компенсувати втрату м'язової сили), але збільшена м'язова тканина з часом заміщається жиром і сполучною тканиною (псевдогіпертрофія) у міру того, як ноги стають менш використовуваними (при використанні інвалідного крісла).

Ускладнення ред.

Можливими ускладненнями, пов'язаними зі м'язовою дистрофією (МД), є серцеві аритмії[9]. М'язова дистрофія Бекера (МДБ) також характеризується наступним:

Генетика ред.

Розлад успадковується за Х-зчепленим рецесивним типом успадкування. Ген розташований на Х-хромосомі. Оскільки у жінок зазвичай дві Х-хромосоми, то в них рідко розвиваються симптоми (якщо одна Х-хромосома має неробочий ген, друга Х-хромосома часто матиме робочу копію гена для компенсації). Всі дистрофінопатії успадковуються за Х-зчепленим рецесивним типом. Ризик для братів і сестер хворої людини залежить від статусу матері-носія. У жінок-носіїв ймовірність передачі мутації МДД при кожній вагітності складає 50 %. Сини, що успадкували мутацію, будуть хворі; дочки, що успадкували мутацію, будуть носіями. Чоловіки з м'язовою дистрофією Беккера можуть мати дітей, і всі їх дочки є носіями, але жоден з синів не успадкує мутацію батька[10][11][12].

М'язова дистрофія Беккера зустрічається приблизно у 1,5-6 з 100 000 народжених чоловіків, тому вона значно менш поширена, ніж м'язова дистрофія Дюшенна. Симптоми зазвичай з'являються у чоловіків у віці 8-25 років, але іноді можуть початися й пізніше[13]. Генетичне консультування може бути доцільним, коли потенційні носії або пацієнти хочуть мати дітей. У синів чоловіка зі м'язовою дистрофією Бекера захворювання не розвивається, але дочки будуть носіями (а деякі носії можуть відчувати деякі симптоми м'язової дистрофії), у синів дочок може розвинутися захворювання[14].

Діагностика ред.

 
Кристалічна структура креатинкінази людського мозку

При діагностиці м'язової дистрофії Бекера розвиток симптомів нагадує м'язову дистрофію Дюшенна. Фізичне дослідження показує відсутність грудної мускулатури та верхньої частини рук, особливо якщо хвороба залишається непоміченою до підліткового віку. Виснаження м'язів починається в ногах і тазі, потім переходить до м'язів плечей і шиї. Помітно збільшуються литкові м'язи внаслідок псевдогіпертрофії. Серед проведених досліджень/тестів[15][16]:

  • Біопсія м'язів (видалення невеликого шматочка м'язової тканини, як правило, зі стегна, щоби перевірити наявність дистрофіну в м'язових клітинах).
  • Тест на Креатинкінази (перевіряє рівень креатинкінази в крові: білки креатинкінази зазвичай знаходяться всередині здорових м'язових клітин, але можуть бути виявлені в крові, коли м'язові клітини пошкоджені).
  • Електроміографія (показує, що слабкість викликана руйнуванням м'язової тканини, а не пошкодженням нервів).
  • Генетичне тестування (шукає делецію, дуплікацію або мутацію гена дистрофіна).

Лікування ред.

Ліків від м'язової дистрофії Бекера поки що не існує. Лікування спрямоване на контроль симптомів, щоби максимально підвищити якість життя, яку можна виміряти за допомогою спеціальних опитувальників[17]. Активність заохочується. Бездіяльність (наприклад, постільний режим) або довге сидіння можуть погіршити стан м'язів. Фізична терапія може бути корисна для підтримки м'язової сили. Ортопедичні пристрої, такі як скоби й інвалідні крісла, можуть поліпшити мобільність і самообслуговування[11].

Відомо, що імунодепресивні стероїди допомагають сповільнити прогресування м'язової дистрофії Бекера[18]. Препарат преднізон сприяє збільшенню вироблення білка урофіна, який дуже схожий на дистрофін - білок, дефектний при МДБ[19].

Проблеми з серцем, що виникають при м'язовій дистрофії Емері-Дрейфуса та міотонічній м'язовій дистрофії, можуть унеобхіднити встановлення кардіостимулятора[20].

Досліджуваний препарат Debio-025 є відомим інгібітором білка циклофіліна D, який регулює набухання мітохондрій у відповідь на клітинні пошкодження. Дослідники вирішили випробувати препарат на спроєктованих мишах із МД після того, як раніше проведені лабораторні дослідження показали, що видалення гена, що кодує циклофілін D, зменшує набряклість, запускає зворотній процес чи навіть запобігає ушкодженню м'язів унаслідок хвороби[21]. Якщо, відповідно до огляду Бушбі й ін., основний білок не функціонує належним чином, то, можливо, інший білок може зайняти його місце, доповнивши його. Регуляція компенсаторних білків була проведена на моделях трансгенних мишей[22].

Прогноз ред.

Прогресування м'язової дистрофії Бекера дуже варіює — набагато більше, ніж м'язової дистрофії Дюшенна. Існує також форма, яку можна розглядати як проміжну між МД Дюшенна й Бекера (легка МДД або важка МДБ). Про тяжкість захворювання може свідчити вік пацієнта на момент початку захворювання. Одне дослідження показало, що при м'язовій дистрофії Бекера можуть існувати дві різні моделі прогресування. При початку захворювання у віці від 7 до 8 років спостерігається більша вразливість серця і проблеми з підйомом сходами до 20 років; якщо початок захворювання припадає на вік близько 12 років, то ураження серця менш виражене[15][23].

Якість життя пацієнтів із м'язовою дистрофією Бекера може погіршуватися через симптоми захворювання, але з допоміжними пристроями можна зберегти незалежність. Люди, які страждають м'язовою дистрофією Бекера, можуть вести активний спосіб життя[24].

Історія ред.

М'язова дистрофія Бекера названа на честь німецького лікаря Петера Еміля Бекера, який опублікував статтю про неї в 1955 році[25][26].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Bednařík J., Ambler Z., Růžička E. Klinická neurologie: část speciální — ISBN 978-80-7387-389-9
  2. ↑ а б в г д е Becker muscular dystrophy: MedlinePlus Medical Encyclopedia. medlineplus.gov (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 17 вересня 2021.
  3. ↑ Duchenne and Becker muscular dystrophy: MedlinePlus Genetics. medlineplus.gov (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 17 вересня 2021.
  4. ↑ Becker muscular dystrophy | Genetic and Rare Diseases Information Center (GARD) — an NCATS Program. rarediseases.info.nih.gov. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 17 вересня 2021.
  5. ↑ Aslesh, Tejal; Maruyama, Rika; Yokota, Toshifumi (2 січня 2018). Skipping Multiple Exons to Treat DMD—Promises and Challenges. Biomedicines. Т. 6, № 1. doi:10.3390/biomedicines6010001. ISSN 2227-9059. PMC 5874658. PMID 29301272. Процитовано 17 вересня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ Muscular Dystrophy, Becker. NORD (National Organization for Rare Disorders) (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  7. ↑ а б в г д е Becker's Muscular Dystrophy information. Patient. patient.info (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 17 вересня 2021.
  8. ↑ Greco, Giovanni N. (2008). Tissue Engineering Research Trends (англ.). Nova Publishers. ISBN 978-1-60456-264-4. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 14 квітня 2022.
  9. ↑ Cardiovascular Complications Associated With Muscular Dystrophy. Medscape (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 17 вересня 2021.
  10. ↑ а б OMIM Entry - # 300376 - MUSCULAR DYSTROPHY, BECKER TYPE; BMD. www.omim.org (en-us) . Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 17 вересня 2021.
  11. ↑ а б Becker Muscular Dystrophy Clinical Presentation: History, Physical, Causes. emedicine.medscape.com. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 17 вересня 2021.
  12. ↑ Darras, Basil T.; Urion, David K.; Ghosh, Partha S. (1993). Adam, Margaret P.; Ardinger, Holly H.; Pagon, Roberta A.; Wallace, Stephanie E.; Bean, Lora JH; Mirzaa, Ghayda; Amemiya, Anne (ред.). Dystrophinopathies. GeneReviews®. Seattle (WA): University of Washington, Seattle. PMID 20301298. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  13. ↑ Mah, Jean K.; Korngut, Lawrence; Dykeman, Jonathan; Day, Lundy; Pringsheim, Tamara; Jette, Nathalie (1 червня 2014). A systematic review and meta-analysis on the epidemiology of Duchenne and Becker muscular dystrophy. Neuromuscular Disorders (English) . Т. 24, № 6. с. 482—491. doi:10.1016/j.nmd.2014.03.008. ISSN 0960-8966. PMID 24780148. Процитовано 17 вересня 2021.
  14. ↑ GRIMM, TIEMO; KRESS, WOLFRAM; MENG, GERHARD; MÜLLER, CLEMENS R. (2012-12). Risk assessment and genetic counseling in families with Duchenne muscular dystrophy. Acta Myologica. Т. 31, № 3. с. 179—183. ISSN 1128-2460. PMC 3631803. PMID 23620649. Процитовано 17 вересня 2021.
  15. ↑ а б Becker muscular dystrophy | Genetic and Rare Diseases Information Center (GARD) — an NCATS Program. rarediseases.info.nih.gov. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 17 вересня 2021.
  16. ↑ RESERVED, INSERM US14-- ALL RIGHTS. Orphanet: Becker muscular dystrophy. www.orpha.net (англ.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  17. ↑ Dany, Antoine; Barbe, Coralie; Rapin, Amandine; Réveillère, Christian; Hardouin, Jean-Benoit; Morrone, Isabella; Wolak-Thierry, Aurore; Dramé, Moustapha; Calmus, Arnaud (1 листопада 2015). Construction of a Quality of Life Questionnaire for slowly progressive neuromuscular disease. Quality of Life Research (англ.). Т. 24, № 11. с. 2615—2623. doi:10.1007/s11136-015-1013-8. ISSN 1573-2649. Архів оригіналу за 12 березня 2020. Процитовано 17 вересня 2021.
  18. ↑ CDC (19 липня 2016). Duchenne/Becker Treatment and Care | Muscular Dystrophy | NCBDDD | CDC. Centers for Disease Control and Prevention (en-us) . Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 17 вересня 2021.
  19. ↑ Dystrophinopathies Treatment & Management: Medical Care, Consultations, Activity. 26 червня 2021. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 17 вересня 2021.
  20. ↑ Verhaert, David; Richards, Kathryn; Rafael-Fortney, Jill A.; Raman, Subha V. (2011-1). Cardiac Involvement in Patients with Muscular Dystrophies: Magnetic Resonance Imaging Phenotype and Genotypic Considerations. Circulation. Cardiovascular imaging. Т. 4, № 1. с. 67—76. doi:10.1161/CIRCIMAGING.110.960740. ISSN 1941-9651. PMC 3057042. PMID 21245364. Процитовано 17 вересня 2021.
  21. ↑ Reutenauer, J; Dorchies, O M; Patthey-Vuadens, O; Vuagniaux, G; Ruegg, U T (2008-10). Investigation of Debio 025, a cyclophilin inhibitor, in the dystrophic mdx mouse, a model for Duchenne muscular dystrophy. British Journal of Pharmacology. Т. 155, № 4. с. 574—584. doi:10.1038/bjp.2008.285. ISSN 0007-1188. PMC 2579666. PMID 18641676. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 17 вересня 2021.
  22. ↑ Bushby, Kate; Lochmüller, Hanns; Lynn, Stephen; Straub, Volker (28 листопада 2009). Interventions for muscular dystrophy: molecular medicines entering the clinic. The Lancet (English) . Т. 374, № 9704. с. 1849—1856. doi:10.1016/S0140-6736(09)61834-1. ISSN 0140-6736. PMID 19944865. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 17 вересня 2021.
  23. ↑ DeLisa, Joel A.; Gans, Bruce M.; Walsh, Nicholas E. (2005). Physical Medicine and Rehabilitation: Principles and Practice (англ.). Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 978-0-7817-4130-9. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
  24. ↑ CDC (27 листопада 2019). What is Muscular Dystrophy? | CDC. Centers for Disease Control and Prevention (en-us) . Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 17 вересня 2021.
  25. ↑ Becker, P. E.; Kiener, F. (1 липня 1955). Eine neue x-chromosomale Muskeldystrophie. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten (нім.). Т. 193, № 4. с. 427—448. doi:10.1007/BF00343141. ISSN 1433-8491. Архів оригіналу за 12 березня 2020. Процитовано 17 вересня 2021.
  26. ↑ Becker, P. E. (1957). NEUE ERGEBNISSE DER GENETIK DER MUSKELDYSTROPHIEN. Human Heredity (english) . Т. 7, № 2. с. 303—310. doi:10.1159/000150994. ISSN 0001-5652. Процитовано 17 вересня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=М%27язова_дистрофія_Беккера&oldid=41411537