Ліщук Віталій Леонідович
Ліщук Віталій Леонідович (нар. 14 травня 1986, Зоря, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Ліщук Віталій Леонідович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
14 травня 1986 Зоря, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
22 травня 2014 (28 років) Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія ред.
Народився Віталій Ліщук 14 травня 1986 року в селі Зоря Володимир-Волинського району. Виховувався у багатодітній родині, де окрім нього були ще три сестри. Після закінчення Зорянської загальноосвітньої школи працював у фермерському господарстві сусіднього села Білин. Строкову армійську службу проходив у Червонограді. Повернувшись, працював на Володимир-Волинському цукровому заводі, потім — на фермерському господарстві, а в останні роки — у приватного підприємця. Проживав із матір'ю, працював також на власному господарстві та допомагав сусідам і знайомим по роботі у приватному господарстві.
З початком російської збройної агресії з села Зоря мобілізували одинадцять чоловік, Віталія Ліщука в списках не було, хоча він і відслужив в армії. Разом із своїм товаришем він на початку березня 2014 року пішов до військкомату добровольцем.
Солдат, навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський. Проходив підготовку на Рівненському полігоні, 3-го травня побував удома, після чого відбув на Схід України у Донецьку область.
Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць. Віталій був серед чотирьох солдатів, які згоріли в підірваній ворогом бойовій машині піхоти. Його ідентифікували за залишками форми та військовим квитком, який частково вцілів, ховали у закритій труні, що пізніше спричинило чутки у селі, що він буцімто живий, лише лікується в госпіталі.
Удома залишилась мати Марія Іванівна та три сестри Ірина, Ліда і Наталія, які проживають окремо, батько Віталія помер кілька років тому.
27 травня Віталія поховали на кладовищі рідного села Зоря[4].
Нагороди та вшанування ред.
4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Віталієм Ліщуком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].
27 червня у селі Зоря відбувся футбольний матч пам'яті загиблих героїв російсько-української війни між збірною командою Володимир-Волинського району та збірною учасників АТО, який присвячений пам'яті загиблих на війні жителів району та зокрема мешканцю Зорі Віталію Ліщуку.[6]
На сайті Зорянської школи створено сторінку «Гордість школи» у пам'ять випускника школи Віталія Ліщука, який пішов добровольцем до Збройних сил та віддав своє життя за незалежність України[7].
Примітки ред.
- ↑ Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ На Володимирівщині поховали двох бійців, які загинули на Сході. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Указ Президента України № 311/2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ На Волині — матч пам'яті загиблих героїв російсько-української війни. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 9 вересня 2015.
- ↑ Гордість школи // ЗОШ І-ІІ ступеня села Зоря. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 9 вересня 2015.
Джерела ред.
- Ліщук Віталій Леонідович [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- На війну попросився добровольцем… [Архівовано 21 червня 2018 у Wayback Machine.] // «День». 29-05.2014.
- Володимирщина у жалобі, не співає й птаха. Пам'ять житиме в словах: ранок, обстріл, Волноваха… // Архів. «Рідне місто». 22-05-2015.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |