Ліневич Микола Петрович

Микола Петрович Ліневич (24 грудня 1838 (5 січня 1839)(18390105), Чернігів, Російська імперія — 10 (23) квітня 1908, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, військовик українського походження. Генерал-ад'ютант російської армії (з 1905 року). Головномандувач ( з 3.03.1905) російськими військами на Далекому Сході під час російсько-японської війни.

Микола Ліневич
Nikolai linevitch.jpg
Народився 24 грудня 1838 (5 січня 1839)(1839-01-05)
Чернігів, Російська імперія
Помер 10 (23) квітня 1908(1908-04-23) (69 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність військовослужбовець
Знання мов російська
Учасник Російсько-турецька війна 1877–78
Військове звання Генерал-ад'ютант
Рід Линевичі
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святої Анни III ступеня
Генерал-ад'ютант під Мукденом

БіографіяРедагувати

З 1855 року перебував на військовій службі. Пройшов шлях від прапорщики до генерал-ад'ютанта. У 1856-1962 роках брав участь у війні на Кавказі. Брав участь в російсько-турецькій війні 1877—1878.

З 1885 року командував військовими частинами на Далекому Сході. Піднявся по службі від командира бригади до командира корпусу (1901).

Влітку 1900 року очолив міжнародні збройні сили, які захопили Пекін та звільнили з облоги дипломатичні місії, за що нагороджений орденом Св.Георгія 3-го ступеня та орденами іноземних держав. Керував російськими військами під час придушення повстання іхетуанів у Китаї.

З 1903 року — командуючий військами Приамурського військового округу та виконуючий обов'язки генерал-губернатора Приамур'я.

Під час російсько-японської війни 1904—1905 років — командувач Маньчжурською армією, з березня 1905 — головнокомандувач російськими збройними силами на Далекому Сході.

В лютому 1906 усунений з посади за звинуваченням у бездіяльності по придушенню революційних заворушень на Далекому Сході. Перебував вісім місяців під слідством, але пізніше був звільнений та нагороджений орденом Св. Володимира 2-го ступеня.

1908 року похований у Олександро-Невській Лаврі. Кавалер 12 російських та 6 іноземних орденів, нагороджений золотою шаблею "За хоробрість".

На його честь було назване село Ліневичі (засноване 1900 року) у Проморському краї (Росія), на р. Роздольній у 13 км від Уссурійська.

Джерела та літератураРедагувати

  • Ліневич Микола Петрович // Енциклопедія історії України. — Т. 6. — К.: Наукова думка, 2009. — С. 217—218.

ПосиланняРедагувати