Відкрити головне меню

Лі́ндсей Енн Девенпо́рт (англ. Lindsay Ann Davenport[4]; *8 червня 1976, Палос-Вердес, Каліфорнія, США) — американська тенісистка-професіонал, колишня перша ракетка світу жіночого тенісу, переможниця трьох турнірів Великого шолома в одиночному розряді та трьох у парному розряді, олімпійська чемпіонка.

Ліндсей Девенпорт
Lindsay Davenport Indian Wells 2006.jpg
Громадянство США
Місце проживання Лагуна-Біч, США
Дата народження 8 червня 1976(1976-06-08)[1] (43 роки)
Місце народження Палос-Вердес[d], окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[1][2][3]
Зріст 189 см
Вага 92 кг
Початок кар'єри 22 лютого 1993
Робоча рука права
Бекхенд двуручний
Призові, USD 22 166 338

Одиночний розряд

Матчів в/п 753–194
Титулів 55 WTA
Найвища позиція №1 (12 жовтня 1998)
Турніри Великого шолома
Австралія П (2000)
Ролан Гаррос ПФ (1998)
Вімблдон П (1999)
США П (1998)

Парний розряд

Матчів в/п 366-110
Титулів 36 (1 ITF)
Найвища позиція №1 (20 жовтня 1997)
Турніри Великого шолома
Австралія Ф (1996, 1997, 1998, 1999, 2001, 2005)
Ролан Гаррос П (1996)
Вімблдон П (1999)
США П (1997)
Мікст
Австралія ПФ (1995)
Вімблдон ПФ (1994, 1995, 1996, 1997, 2004)
Картка була оновлена востаннє: завершила кар'єру

Девенпорт виграла три турніри Великого шолома: Відкритий чемпіонат США 1998, Вімблдонський турнір 1999, Відкритий чемпіонат Австралії 2000. Також вона тричі вигравала турніри Великого шолома в парі: в 1996 — Ролан-Гаррос, в 1997 — чемпіонат США, в 1999 — Вімблдонський турнір.

Золоту олімпійську медаль та звання олімпійської чемпіонки Девенпорт виборола на Іграх 1996 року, де в фіналі обіграла Аранчу Санчес Вікаріо. У 1999-му вона виграла Чемпіонат WTA. У парному розряді Девенпорт вигравала Чемпіонат WTA тричі (1996, 1997, 1998).

Девенпорт виграа 55 турнірів WTA в одиночному розряді й 36 у парному. Вона мала найвищий рейтинг серед жінок декілька разів у період між 1998 і 2001. У 2004-му в останній частині сезону Девенпорт знову повернулася на перший рядок рейтингу, де залишалася протягом більшої частини 2005. Її чотири рази визнавали найкращою тенісисткою року: 1998, 2001, 2004, 2005.

Виступаючи за збірну США в Кубку Федерації, Девенпорт тричі тріумфувала разом із командою (1996, 1997, 2000). Вона виграла Кубок Гопмана 2004 разом із Джеймсом Блеком.

Після завершення кар'єри активної тенісистки Девенпорт тренувала Медісон Кіз у період 2014-2015 років та з 2017 року.

Зміст

Стиль гриРедагувати

Девенпорт була гравцем задньої лінії[5] й будувала свою гру на основі сильних ударів з відскоку[6], зокрема дворучного бекхенду, й подачі, яку виконувала з чудовою точністю й надійністю[7]. Джиджі Фернандес одного разу зауважила, що Девенпорт виробила "форхенд настільки добрий як у Штеффі Граф"[8]. Вона мала репутацію однієї з тенісисток із найсильнішими ударами в турі[8][9]. Габріела Сабатіні говорила, що "[Лінзі] любить сильно влупити в кут. Дуже, дуже сильно"[10]. Девенпорт була дебелою тенісисткою, і її найбільшими недоліками були мала швидкість й рухливість[11], але вона переглянула програму підготовки й в 1995-му скинула 30 фунтів, а також стала сильнішою психологічно[12][5]. Вона тринадцять разів грала в фіналах турнірів Великого шолома в парі, але в одиночній грій на сітці почувалася незручно[13]. Збільшення швидкості дозовлило їй швидше виходити вперед.

Особисте життяРедагувати

Лінзі народилася в родині волейболістів. Її батько входив до національної збірної на Олімпіаді 1968 року в Мехіко, дві її старші сестри теж грали у волейбол. Лінзі почала грати в теніс у 6 років, а підлітком вигуділа вгору на 15 см за два роки, що дещо вплинуло на її координацію, але не завадило результатам. Лінзі відома фразою: «Я роблю все можливе, щоб рухатися так швидко наскільки для мене можливо» (I do what I can to move as fast as I can).

У 2003-му Девенпорт вийшла заміж за банкіра і колишнього спортсмена Джона Ліча, після чого тенісна кар'єра Ліндзі знов пішла вгору. 2006 року Лінзі зробила перерву у виступах для народження дитини. У 2007-му вона народила сина, а у 2009-му — доньку, у 2012-му — ще одну доньку. Третя донька народилася в 2014-му.

Значні фіналиРедагувати

Фінали турнірів Великого шоломаРедагувати

Одиночний розряд: 7 фіналів (3 титули)Редагувати

Результат Рік Турнір Поверхня Супротивниця Рахунок
Перемога 1998 US Open Хард   Мартіна Хінгіс 6–3, 7–5
Перемога 1999 Wimbledon Трава   Штеффі Граф 6–4, 7–5
Перемога 2000 Australian Open Хард   Мартіна Хінгіс 6–1, 7–5
Поразка 2000 Wimbledon Трава   Вінус Вільямс 3–6, 6–7(3–7)
Поразка 2000 US Open Хард   Вінус Вільямс 4–6, 5–7
Поразка 2005 Australian Open Хард   Серена Вільямс 6–2, 3–6, 0–6
Поразка 2005 Wimbledon Трава   Вінус Вільямс 6–4, 6–7(4–7), 7–9

Пари: 13 фіналів (3 титули)Редагувати

Результат Рік Турнір Поверхня Партнерка Супротивниці Рахунок
Поразка 1994 French Open Ґрунт   Ліза Реймонд   Джиджі Фернандес
  Наташа Звєрєва
6–2, 6–2
Поразка 1996 Australian Open Хард   Мері Джо Фернандес   Чанда Рубін
  Аранча Санчес Вікаріо
7–5, 2–6, 6–4
Перемога 1996 French Open Ґрунт   Мері Джо Фернандес   Джиджі Фернандес
  Наташа Звєрєва
6–2, 6–1
Поразка 1997 Australian Open (2) Хард   Ліза Реймонд   Мартіна Хінгіс
  Наташа Зверєва
6–2, 6–2
Перемога 1997 US Open Хард   Яна Новотна   Джиджі Фернандес
  Наташа Зверєва
6–3, 6–4
Поразка 1998 Australian Open (3) Хард   Наташа Зверєва   Мартіна Хінгіс
  Мір'яна Лучич
6–4, 2–6, 6–3
Поразка 1998 French Open (2) Ґрунт   Наташа Зверєва   Мартіна Хінгіс
  Яна Новотна
6–1, 7–6
Поразка 1998 Wimbledon Трава   Наташа Зверєва   Мартіна Хінгіс
  Яна Новотна
6–3, 3–6, 8–6
Поразка 1998 US Open Хард   Наташа Зверєва   Мартіна Хінгіс
  Яна Новотна
6–3, 6–3
Поразка 1999 Australian Open (4) Хард   Наташа Зверєва   Мартіна Хінгіс
  Анна Курникова
7–5, 6–3
Перемога 1999 Wimbledon Трава   Коріна Мораріу   Маріан де Свардт
  Олена Татаркова
6–4, 6–4
Поразка 2001 Australian Open (5) Хард   Коріна Мораріу   Серена Вільямс
  Вінус Вільямс
6–2, 2–6, 6–4
Поразка 2005 Australian Open (6) Хард   Коріна Мораріу   Світлана Кузнецова
  Алісія Молік
6–3, 6–4

ОлімпіадиРедагувати

Одиночний розряд: 1 золота медальРедагувати

Результат Дата Турнір Поверхня Супротивниця Рахунок
Золото 2000 Атланта 1996 Хард   Аранча Санчес Вікаріо 7–6(10–8), 6–2

ВиноскиРедагувати

  1. а б Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — New York City: New Chapter Press, 2010. — P. 668. — ISBN 978-0-942257-70-0
  2. http://espn.go.com/tennis/player/_/id/400/lindsay-davenport
  3. http://www.sfgate.com/sports/article/Standing-Tall-Lindsay-Davenport-has-run-down-2916991.php
  4. Ім'я тенісистки англійською мовою вимовляється як Лінзі, без звуку /д/.
  5. а б Price, S.L. (September 21, 1998). Standing Tall Lindsay Davenport was head and shoulders above the crowd at the U.S. Open and, for the first time in her life, loved every minute of it. Sports Illustrated. Процитовано May 17, 2011. 
  6. Cart, Julie (December 11, 1994). Lindsay Davenport May Not Be Comfortable With Fame, but America's Top-Ranked Women's Tennis Player Continues to . . . : SHINE IN THE SPOTLIGHT. The Los Angeles Times. Процитовано September 21, 2014. 
  7. Lindsay sends Steffi packing. Quicktime.cnnsi.com. August 6, 1999. Архів оригіналу за February 27, 2012. Процитовано May 17, 2011. 
  8. а б Crowe, Jerry (February 20, 1994). Davenport Earning Her Degree as Pro : Tennis: Murrieta Valley High senior is knocking on the door of top 10 as she readies for Evert Cup. The Los Angeles Times. Процитовано September 21, 2014. 
  9. Venus, Serena moving on. ESPN. July 22, 2002. Процитовано September 21, 2014. 
  10. Wolff, Alexander (September 13, 1993). Lindsay Davenport. Sports Illustrated. Процитовано September 21, 2014. 
  11. Shea, Jim (November 19, 1994). Davenport, Date Advance With Upsets. The Hartford Courant. Процитовано September 23, 2014. 
  12. Kroichick, Ron (July 21, 1999). Standing Tall / Lindsay Davenport has run down any lingering doubt about her game. San Francisco Chronicle. Процитовано September 20, 2014. 
  13. Lindsay Davenport. The Sun-Sentinel. July 3, 1999. Процитовано September 22, 2014.