Пономарьова Лідія Зіновіївна

український радянський живописець

Лі́дія Зіно́віївна Пономарьо́ва (нар. 29 квітня 1909, Барнаул — пом. 1978) — українська радянська художниця; член Спілки радянських художників України.

Пономарьова Лідія Зіновіївна
Народження29 квітня 1909(1909-04-29)
Барнаул, Томська губернія, Російська імперія
Смерть1978
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанржанрове малярство, пейзаж і натюрморт
НавчанняКиївський державний художній інститут (1940)
Діяльністьхудожниця
ВчительВолокидін Павло Гаврилович, Кричевський Федір Григорович, Єлева Костянтин Миколайович і Григор'єв Сергій Олексійович
ЧленНаціональна спілка художників України

Біографії

ред.

Народилася 29 квітня 1909 року в місті Барнаулі (нині Алтайський край, Росія). 1940 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася, зокрема, у Павла Волокидіна, Федора Кричевського, Костянтина Єлеви, Сергія Григор'єва.

Жила у Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській, № 12 а, квартира № 12. Померла у 1978 році[1].

Творчість

ред.

Працювала в галузі станкового живопису. Авторка жанрових картин, пейзажів, натюрмортів[1], портретів. Серед робіт:

  • «Забійниця Кузбасу» (1943);
  • «Вручення прапора ГКО на шахті Кузбасу» (1943);
  • «Німецькі окупанти в Україні» (1945);
  • «Біля могили героя» (1847);
  • «Портрет робітника київського заводу «Арсенал» М. Животенка» (1947);
  • «Катя» (1960);
  • «Дівчина з гвоздикою» (1967);
  • «Портрет Володимира Сосюри» (1969).

Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1940 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1952 році.

Примітки

ред.
  1. а б Пономарева Лидия Зиновьевна / Галерея L'art. (рос.)

Література

ред.