Люцина Герц
Люцина Герц [1] власне ім'я Ноемі (народилася 12 березня 1917 р. у Варшаві, загинула 22 жовтня 1944 р. В Отвоці) - підпоручниця Польської народної армії,[2] учасниця боїв на плацдармі Варка-Магнушевська та поблизу Варшави, нагороджена орденом Virtuti Militari та Хрестом Хоробрих.
| Люцина Герц | |
|---|---|
| Народилася |
1917 Отвоцьк, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща |
| Померла |
22 жовтня 1944 Отвоцьк, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Друга світова війна |
| Військове звання | підпоручик |
| Нагороди |
 |
Автобіографія ред.
Люцина Герц була дочкою Петра (власника ремісничої майстерні в Отвоці).[2] У старшій школі вона була членом таємної молодіжної організації "Піонер". В Отвоці вона відвідувала приватну гімназію. У 1933 р. вона завершила середню освіту, а в 1935 р. розпочала навчання на математико-природничому факультеті Варшавського університету, де вступила до організації «Życie».[2] З 1937 року вона вивчала хімію в Парижі у Сорбонні[2]. Вона брала участь в організації матеріальної допомоги для республіканців Іспанії.[2] Люцина приїхала до Польщі влітку 1939 року на відпочинок і була тут, коли почалася війна. Восени того ж року вона виїхала до Львова, вступила до комсомолу і продовжила навчання у Львівській політехніці, беручи активну участь у діяльності студентського комітету.[2]
У червні 1941 року вона покинула окупований СРСР Львів і направилася на схід. Два роки вона подорожувала по СРСР, заробляючи на життя різними професіями, в т.ч. як медсестра, працівник ферми, рибалка та працівник хімічної промисловості.[2] Наприкінці 1943 року вона приєдналася до сформованої 3-ї Поморської піхотної дивізії імені Ромуальда Травгута 1-ї польської армії, в якій вона спочатку служила інструктором з пропаганди полку.[2] За її власним бажанням її перевели до незалежного спеціального польського батальйону (де готували віяків для диверсійної роботи в тилу німецьких військ), де вона була інструктором з гірничої підготовки, а потім відправили на курс партизанських старшин.[2]
15 травня 1944 р. у званні підпоручниці вона була включена до парашутної групи і потрапила в Люблінську область, де вступила до партизанського загону майора Чеслава Клима, що діяв у лісах Парчева.[2] Після звільнення Люблінщини від нацистської окупації її перевели на службу до 9-го піхотного полку, в якому її призначили заступником командира роти фузилерів з політичних та освітніх питань.[2] Вона брала участь у боях на плацдармі біля Варки та Магнушева, діючи в розвідувальних патрулях.[2] Під час спроби переправитися через Віслу до Варшави від Саски Кемпи до Чернякова 17 вересня 1944 р. вона отримала важкі поранення в обидві ноги. Люцину доставили до хірургічної лікарні № 4 м. Отвоцк і ампутували обидві ноги. Померла воячка 22 жовтня 1944 р. і була похована у військовому кварталі на кладовищі Повозьких у Варшаві [2] (розділ В 6, ряд 7, площа 1).
Її ім’ям дали кілька шкіл різного типу,[2] а також вулиці та площі - зокрема у Любліні на межі районів Броновіце та Фелін. У 2017 році постановою міської ради[3][4] пов’язаною з попередньою поправкою до закону про заборону пропаганди комунізму, було змінено вулицю Люцини Герц (назва написана в такій формі) - ділянку від вул. до Вінсентего Вулиця Вітоза названа на честь Анни Валентинович, а Вінценті Вітос на Шлях мучеників Майданека імені Ханка Ордонівна.[5]
Люцина Герц була посмертно нагороджена орденом Virtuti Militari та Хрестом Хоробрих та була підвищена до звання капітана.[2]
Посилання ред.
- ↑ Informator Ochoty i Włoch – Hertz czy Herc [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.] [dostęp 2013-12-06].
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Michalska, 1988.
- ↑ Projekt uchwały w sprawie zmiany nazwy ulicy położonej w granicach administracyjnych miasta Lublin (odcinek ul. Lucyny Herc na ul. Hanki Ordonówny). Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Projekt uchwały w sprawie zmiany nazwy ulicy położonej w granicach administracyjnych miasta Lublin (odcinek ul. Lucyny Herc na ul. Anny Walentynowicz). Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 7 березня 2021.
- ↑ Dekomunizacja w Lublinie. Komuna schodzi z ulic. 28 червня 2017. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 7 березня 2021.
Бібліографія ред.
- Słownik uczestniczek walki o niepodległość Polski 1939–1945: poległe i zmarłe w okresie okupacji niemieckiej. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy. 1988. с. 138. ISBN 83-06-01195-3.