Відкрити головне меню

Люк Феррарі (фр. Luc Ferrari; нар. 5 лютого 1929 — пом. 22 серпня 2005) — французький композитор італійського походження. Разом з П'єром Шеффером в 1958 році заснував студію GRM, в 1965 році зняв серію документальних фільмів про Мессіана, Штокгаузена, Шерхена та інших. Люк Феррарі є лауреатом численних премій, в тому числі гран-прі міністерства культури Франції. У 1982 році організував асоціацію La Muse en Circuit для популяризації радіофонічної та електроакустичної музики, в 1996 відкрив домашню студію.

Люк Фераррі
фр. Luc Ferrari
Luc Ferrari Composer of France.jpg
Народився 5 лютого 1929(1929-02-05)[1][2][3]
Париж, Франція[1]
Помер 22 серпня 2005(2005-08-22)[1][2][3] (76 років)
Ареццо, Тоскана, Італія[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність композитор
Alma mater Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Володіє мовами французька[2]
Членство Баварська академія витончених мистецтв[d]
Роки активності з 1950
Жанр contemporary classical music[d], Конкретна музика і Електроакустична музика
У шлюбі з Brunhild Ferrari[d]
IMDb nm0274098
Сторінка в Інтернеті lucferrari.org

БіографіяРедагувати

Феррарі народився в Парижі. З раннього дитинства навчався музиці. Брав уроки гри на фортепіано у Альфреда Корто, уроки музичного аналізу в Олів'є Мессіана і композиції у Артура Онеггера. В юному віці він захворів на туберкульоз, що змусило його покинути-перервати кар'єру піаніста. З того часу він зосереджується на написанні музики. Під час цієї хвороби він мав можливість ознайомитися з радіоприймачем, а також творчістю Шенберга, Веберна, Берга. Його перші твори були атональними.

В 1954 році Феррарі вирушає до Сполучених Штатів для зустрічі з Едгаром Варезом, твори якого справили на нього значне враження, вперше по радіо він почув твір Вареза Déserts. Цей твір мав великий вплив на Феррарі і став натхненням у використанні магнітної стрічки у власній музиці. У 1958 році разом з П'єром Шеффером та Франсуа-Бернаром Маше заснували Groupe de Recherches Musicales. Протягом всього життя працював у театрі, кіно, радіо, займався педагогічною діяльністю у різних інститутах по всьому світу. Напередодні 1960 року Феррарі почав роботу над Hétérozygote, витвір для магнітної стрічки, яка використовує навколишні звуки довкілля, щоб надати драматичного відтінку творам оповідання. Використання зовнішніх записів повинно було стати відмінною частиною музичної мови Феррарі.

Presque rien No. 1 'Le Lever du jour au bord de la mer (1970) вважається класикою у своєму роді. В цілому творі Феррарі проводить записи щоденних звуків довкілля на югославському пляжі. За допомогою редагування створює твір, який триває всього двадцять одну хвилину. Цей твір було визначено як підтвердження щодо ідей Джона Кейджа, які заклечаються в тому, що музика завжди навколо нас, і якщо ми припиняємо слухати її ми усвідомлюємо це. Феррарі продовжував писати виключно інструментальну музику, а також його твори для стрічок. Він також зробив ряд документальних фільмів про сучасних композиторів на репетиціях, в тому числі Олів'є Мессіана і Карлхайнц Штокгаузена. Феррарі помер 22 серпня 2005 року в Ареццо, Італії у віці 76 років.

ПриміткиРедагувати