Людовик XII
Людови́к XII (27 червня 1462 — 1 січня 1515) — король Франції з династії Валуа. Правив між 1498 та 1515 роками. Син герцога Орлеанського Карла I та Марії Клевської.
Людовик XII фр. Louis XII | |
---|---|
Dei Gratia Francorum Rex | |
Король Франції | |
Правління | 1498-1515 |
Коронація | 27 травня 1498 |
Попередник | Карл VIII Люб'язний |
Наступник | Франциск I |
Біографічні дані | |
Релігія | католицька церква |
Народження | 27 червня 1462 Блуа |
Смерть | 1 січня 1515 (52 роки) Париж |
Поховання | Абатство Сен-Дені, Париж, Франція |
Дружина | Іоанна I (герцогиня Беррі) |
Другий шлюб | Анна I (герцогиня Бретані) |
Третій шлюб | Марія Тюдор |
Діти | Клавдія, Рената |
Династія | Валуа |
Батько | Карл I (герцог Орлеану) |
Мати | Марія Клевська |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Людовик народився у замку Блуа 27 червня 1462 року. Йомовірність того, що він успадкує французький трон була дуже мізерною, адже він знаходився на третьому місці серед претендентів на корону, після брата короля та свого власного батька. Людовик XII був правнуком Карла V, і це давало йому право претендувати на трон, але за умови, що король та його брат помруть, не залишивши після себе спадкоємців чоловічої статі, або ці спадкоємці помруть раніше Людовика, не залишивши законних синів.
У 1465 році, після смерті свого батька, успадкував титул Герцог Орлеанський[1].
1476 року король Людовик XI Розсудливий, бажаючи припинити неперервність Орлеанської лінії, одружив Людовика зі своєю дочкою Жанною Французькою. Після смерті тестя Людовик у союзі з герцогами Бретанським, Бурбонським та Лотарінзьким очолив боротьбу зі своячкою Анною де Боже, регентом малого Карла VIII (так звана «Божевільна війна»).
Виступ зазнав невдачі, Людовик потрапив у полон і протягом 1488—1491 років був ув'язненим у Бурже. Під час італійського походу Карла в 1494—1495 роках Людовик командував військами в Асті. Коли у 1498 році Карл помер, не залишивши спадкоємців, на трон зійшов Людовик. Щоб напевно утримати Бретань, він з дозволу папи Олександра VI розвівся з Жанною і в 1499 році одружився з вдовою Карла Анною Бретанською. У тому ж році Людовик вторгся до Італії і захопив Міланське герцогство, на яке претендував як нащадок герцога Джангалеаццо Вісконті по жіночій лінії.
У 1501 році Франція за заздалегідь укладеною угодою розділила з Іспанією Неаполітанське королівство (вигнавши Фрідріха III). Проте між колишніми союзниками спалахнула війна, і вже в 1504 році французи втратили всі володіння на півдні Італії. Продовжуючи активні дії на півночі, в 1507 році Людовик зайняв Геную і приєднався до направленої проти Венеції Камбрейської ліги (куди входили також папа Римський, імператор Священної Римської імперії і король Іспанії).
Таким чином, у військовому відношенні правління Людовика XII завершилося катастрофою, хоча йому і вдалося укласти мир з Англією, за умовами якого він за три місяці до смерті одружився з сестрою Генріха VIII Марією.
До кінця свого правління втратив усі завойовані в Італії землі. Потребуючи сильної армії та зміцненні свого становища у Франції, провів ряд реформ з реорганізації війська та впорядкуванню суду, оподаткування, монетної системи, через що отримав прізвисько «Батько Народу».
Родовід
ред.Титули
ред.Примітки
ред.- ↑ Susan G. Bell, The Lost Tapestries of the City of Ladies, (University of California Press, 2004), 105.
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |