Людовік II (король Неаполя)
Людовік II (фр. Louis II d'Anjou; 5 жовтня 1377 — 29 квітня 1417) — король Неаполю у 1389—1399 роках.
Людовік II фр. Louis II d'Anjou | ||
Портрет Людовика (XVI століття) | ||
| ||
---|---|---|
1384 — 1417 | ||
Коронація: | Титулярний | |
Попередник: | Людовик І | |
Наступник: | Людовик III | |
| ||
1384 — 1417 | ||
Коронація: | Титулярний | |
Попередник: | Людовик І | |
Наступник: | Людовик III | |
Народження: |
5 жовтня 1377 Тулуза | |
Смерть: |
29 квітня 1417 Анжу | |
Поховання: | Замок Анже | |
Національність: | француз | |
Країна: | Франція | |
Рід: | Анжуйська гілка династії Валуа | |
Батько: | Людовик І[1] | |
Мати: | Марі де Блуаd[1] | |
Шлюб: | Іоланда Арагонська[1][2] | |
Діти: | Людовик III Анжуйський[1], Рене Добрий[1][2], Charles IV, Count of Mained[1], Марія Анжуйська[1][2] і Yolande of Anjoud[1] | |
Життєпис
ред.Герцог
ред.Походив з роду Анжу-Валуа. Син Людовіка I, герцога Анжу, графа Мена і Провансу, й Марії де Блуа. Народився у 1377 році в Тулузі.
Після смерті батька 1384 року успадкував герцогство Анжу і графство Мен у Франції, графство Прованс і претензії на корону Неаполя. Того ж року перебрався до Провансу, який повстав проти його влади. За допомогою матері до 1387 року зміг знову втихомирити графство.
Королювання
ред.У 1389 році авіньйонський антипапа Климент VII дарував Людовіку інвеституру на Неаполь, оскільки Владислава I, короля Неаполю, було відлучено цим антипапою в 1386 році.
У 1390 році Людовік II і його мати зуміли за допомогою найманого війська захопити Неаполь, а король Владислав і його мати-регентка Маргарита Дураццо втекли до Гаети. Фактично Людовік II протягом десяти років володів практично усім Неаполітанським королівством з столицею Неаполем, де втаборився. У 1399 році Владислав I зумів зібрати значне військо і змусив вигнати Людовіка II з Неаполя.
Подальша діяльність
ред.1400 року оженився з донькою Хуана I, короля Арагону. З 1407 року, після вбивства Людовіка Орлеанського, брав участь на боці арманьяків у міжусобній війні арманьяків і бургіньонів за королювання Карла VI. Запекло протистояв Жану Бургундському. У 1409 році в місті Екс-ан-Прованс заснував університет.
У 1409 році Людовік Анжу за призовом антипапи Олександра V звільнив Рим від Владислава I, короля Неаполя. Спільно з наступником Олександра V — антипапою Іваном XXIII — Людовік вдерся в межі Неаполітанського королівства і переміг Владислава I у битві при Роккасекка в 1410 році. Проте незабаром Людовік II і Іоанн XXIII розгубили підтримку неаполітанської знаті й були змушені відступити. У цей період, після смерті у 1410 році Мартина I, короля Арагону, висувався як претендент на арагонський трон, але був відкинутий місцевою знаттю.
У 1415 році після поразки французьких військ під Азенкуром від англійців на чолі із королем Генріхом V, герцог Анжу перебрався до родинного володіння. Він помер в Анже у 1417 році.
Родина
ред.Дружина — Іоланда Арагонська(1384—1443).
Діти:
- Людовік (1403—1434), герцог Анжу
- Рене (1409—1480), король Неаполю
- Карл (1414—1472), граф Мен
- Марія (1404—1463), дружина Карла VII, короля Франції
- Іоланда (1412—1440), дружина Філіппа I, герцога Брабанту; у другому шлюбі Франциска I, герцога Бретані.
Джерела
ред.- Romolo Caggese, Italia, 1313—1414, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 296—331 (італ.)
- Kekewich, Margaret L. (2008). The Good King: René of Anjou and Fifteenth Century Europe. Palgrave Macmillan. (англ.)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families — P. http://fmg.ac/Projects/MedLands/ANJOU,%20MAINE.htm.
- ↑ а б в Kindred Britain
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людовік II (король Неаполю) |