Вікіпедія

Люди, що врятувалися з Бабиного Яру

Список людей, які врятувалися з Бабиного Яру — список людей, які перебували в Бабиному Яру і яким вдалося врятуватися звідти живими.

Бабин Яр — урочище в північно-західній частині Києва, між районами Лук'янівка та Сирець. Бабин Яр став всесвітньо відомий як місце масових розстрілів німецькими окупаційними військами в 1941 році цивільного населення, головним чином євреїв, ромів, київських караїмів[1], а також радянських військовополонених[2].

Підрахунки вбитих

ред.

Всього було розстріляно, за одними джерелами, до 100 000 осіб[3], за іншими даними — понад 100 000, про що свідчить напис на центральному пам'ятнику[4]. За оцінкою вчених України в Бабиному Яру було розстріляно близько 150 тис. людей (жителів Києва, а також інших міст України[5][6], і ця кількість не включає малолітніх дітей до 3-х років, яких теж розстрілювали, але не рахували[7]). Ряд вчених так само вважають, що вбитих було понад 150 тис.[8][9].

Врятувалися з Бабиного Яру 29 осіб[10], їх перелік наведений у таблиці нижче.

Люди, які врятувалися з Бабиного Яру

ред.
Номер Ім'я Дата народження Примітки (Історія порятунку та життя після порятунку)
1 Геня Яківна Баташева[11] 1924[12] Разом з нею в Києві переховувалася Марія Пальті-Грінберг, яка також врятувалася з Бабиного Яру[13]
2 Семен Борисович Берлянт[14][15] 1910[15]
3 Давид Йосипович Будник[14]
4 Володимир Юрійович Давидов[16][17]
5 Раїса Генріхівна Дашкевич[18][19] 1916
6 Яків Абрамович Капер[14][20]
7 Олена Юхимівна Бородянська-Книш[21][22] Впала в яр перед пострілами та прикрила собою тіло дитини. Ближче до ранку з дитиною вибралася в місто та втекла в село[11].
8 Людмила Ткач (при нар. Книш, 1936—2002)[23] 4-річна дочка Олени Книш[22]. Мати накрила її своїм тілом в яру[11].
9 Ф. Завертанний[24] .
10 Діна Левіна[25]
11 Раїса Майстренко[22] Єдина з урятованих з Бабиного Яру, хто досі жива в Києві. Ще троє живуть в США (а один жив ​​в Санкт-Петербурзі[22], але до 2011 пішов з життя[26]).
12 Л. Островський[16]
13 Марія Пальті (у шлюбі Грінберг)[13]
14 Діна Миронівна Пронічева[27] (ДВассерман)[28] 1911 Символ відваги і незламності. Стрибнула в яр за момент до пострілів[11], вибралася через кілька днів. Була схоплена вдруге і вибралася знову. Пізніше була заарештована гестапо і втекла. Плідно працювала в театрі, свідчила проти злочинців Бабиного Яру. Померла в 1977[29].
15 Михайло Сітко[30]
16 Яків Андрійович Стеюк[16][31] 1915[31]
17 Сергій Сергійович Таужнянський[11] 1929[32] Якась жінка віддала його матері маленький хрестик на ланцюжку, а мати повісила його Сергію на шию. Сергій показав нацистові хрест та сказав, що він не єврей. Нацист попросив його зібрати для нього гроші, які валялися на землі, а потім вони виїхали на машині і він відпустив Сергія[11].
18 Захар Трубаков[16] 1912
19 Рувим Штейн[33][34] 1926 В Яру загинули сестра та мати. Перед смертю мати крикнула «Біжи!», і Рувим зміг врятуватися[35]
20 Неся Ельгорт[21]
21 Яків Екель[11] «Батько зіштовхнув мене в один з ярів, і сам пішов за мною. По яру ми вибралися на кладовищі, де дочекалися глибокої ночі та потім пішли в село на батьківщину батька. Там, через кілька днів, батько був затриманий гітлерівцями та розстріляний, а я деякий час переховувався у знайомих».[11]

З 329 осіб 18 врятувалися після того, коли вночі 29 вересня 1943 в Бабиному Яру відбулося повстання людей, які працювали біля печей. З 329 повсталих в'язнів-смертників 18 осіб змогли втекти, а решта 311 були розстріляні[25].

Примітки

ред.
  1. ↑ Потерянные колена, фарисеи и потомки хазар, Голда Ахиезер, Лехаим (180), Апрель 2007. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 11 листопада 2014.
  2. ↑ Советский энциклопедический словарь. M., 1985. с. 97.
  3. ↑ Бабий Яр: материализация трагедии. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  4. ↑ Тут в 1941—1945 годах немецко-фашистскими захватчиками было расстреляно более ста тысяч граждан города Киева и военнопленных
  5. ↑ Бабий Яр: 29 сентября 1941. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  6. ↑ Бабий Яр // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  7. ↑ Боль Бабьего Яра — память душ и сердец. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  8. ↑ «НАД БАБЬИМ ЯРОМ ПАМЯТНИКОВ НЕТ». ПРОДОЛЖЕНИЕ. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  9. ↑ Милецкий А. Наплывы памяти. — Иерусалим, «Филобиблон», 1998. — 105 с. стр. 37
  10. ↑ Рувим Штейн, чудом спасшийся с места казни: «Наверное, я настоящий умер там, в Бабьем Яре» (рос.)
  11. ↑ а б в г д е ж и 70 лет трагедии Бабьего яра: из сотен тысяч спаслось 29 человек
  12. ↑ ТАТЬЯНА ЕВСТАФЬЕВА — Еврейская Конфедерация Украины. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  13. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 10 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ а б в Бабий Яр: «Все молча здесь кричит…». Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 11 листопада 2014.
  15. ↑ а б Из протокола допроса в НКГБ в качестве свидетеля участника сожжения трупов в Бабьем Яру С. Берлянта. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 11 листопада 2014.
  16. ↑ а б в г ГЕОГРАФИЯ СМЕРТИ ИЛИ КООРДИНАТЫ СОВЕСТИ?. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  17. ↑ ДАВЫДОВ ВЛАДИМИР ЮРЬЕВИЧ. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  18. ↑ Илья ЛЕВИТАС: «Весь Киев стоит на костях». Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  19. ↑ Свідчення очевидців трагедії. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  20. ↑ КАПЕР ЯКОВ АБРАМОВИЧ. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  21. ↑ а б История Еврейского Народа. Холокост. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  22. ↑ а б в г 70 лет трагедии Бабьего яра: из сотен тысяч человек спаслось всего несколько десятков. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  23. ↑ Из протокола допроса в НКВД в качестве свидетеля спасшейся от расстрела в Бабьем Яру Е. Кныш. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  24. ↑ БАБИЙ ЯР: ЧЕЛОВЕК, ВЛАСТЬ, ИСТОРИЯ. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  25. ↑ а б Бабий Яр[недоступне посилання з квітня 2019]
  26. ↑ 27 сентября в Москве на Поклонной горе вспомнят массовые расстрелы в Бабьем Яру. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  27. ↑ Спасенные и спасители у монумента Бабьего Яра, 1989 год. С каждым годом и тех и других становится все меньше. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  28. ↑ Сборник документов, Яд Вашем, Иерусалим, 1992, стр. 107—112.
  29. ↑ Природа и Человек, XXI век, сентябрьский номер 2013 года: Бабий Яр помнит…. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  30. ↑ Нетаниягу: урок Бабьего Яра — быть сильными, а не скотом!. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 11 листопада 2014.
  31. ↑ а б СТЕЮК ЯКОВ АНДРЕЕВИЧ. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  32. ↑ ТАУЖНЯНСКИЙ СЕРГЕЙ СЕРГЕЕВИЧ. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  33. ↑ «Наверное, я настоящий умер там, в Бабьем Яре…». Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  34. ↑ Рувим Штейн, чудом спасшийся с места казни: «Наверное, я настоящий умер там, в Бабьем Яре». Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  35. ↑ Рувим Штейн, чудом спасшийся с места казни: «Наверное, я настоящий умер там, в Бабьем Яре». Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люди,_що_врятувалися_з_Бабиного_Яру&oldid=43336582