Льон дрібнощитковий

вид рослин

Льон дрібнощитковий[2][3] (Linum corymbulosum) — вид рослин з родини льонові (Linaceae), поширений на півдні Європи, і в Азії.

Льон дрібнощитковий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Льонові (Linaceae)
Рід: Льон (Linum)
Вид:
Льон дрібнощитковий (L. corymbulosum)
Біноміальна назва
Linum corymbulosum
Синоніми[1]

Linum liburnicum Scop.
Linum liburnicum auct.

Опис ред.

Однорічна рослина 50–70 см заввишки. Стрижневий корінь блідий, стрункий. Стебла здебільшого тонкі, але не ниткоподібні, б.-м. запушені або голі, гіллясті лише в верхній частині. Листки на всій поверхні шорсткі, чергові, вузько-ланцетні, 10–15 × 1–2 мм, жилкові від основи, край злегка зубчастий, верхівка від загостреної до тупої. Квітки поодинокі або в суцвіттях. Суцвіття нещільне, стисло-волотисте. Чашолистки 4–6 мм завдовжки, поступово загострені, знизу з виступаючою середньою жилкою. Пелюстки 6–8 мм завдовжки, жовті, з більш темними нігтиками. Коробочка гострувата, блідо-жовтувато-коричнева, кулясто-яйцеподібна, 2–3 × приблизно 1.5 мм. Насіння блідо-жовтувато-коричневі, еліптичні, ≈ 1 мм. 2n = 18[3][4][5].

Цвіте у квітні — серпні[3][4][5].

Поширення ред.

Поширений на півдні Європи від Іспанії до Криму, і в Азії на схід до Сіньцзяна[6][7]. Населяє піщані та гравійні заплави, рівнинні ділянки в пустелях або на низьких горах[4].

В Україні вид зростає в сухих кам'янистих місцях і схилах, особливо поблизу узбережжя моря — у зх. частині ПБК, на схід від Алушти[3].

Примітки ред.

  1. а б The Plant List. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 31.12.2020. (англ.)
  2. Linum corymbulosum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 217. (рос.)(укр.)
  4. а б в Flora of China. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 31.12.2020. (англ.)
  5. а б Türkiyebitkileri.com. Процитовано 31.12.2020. (англ.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 31.12.2020. (англ.)
  7. GRIN. Процитовано 31.12.2020. (англ.)