Відкрити головне меню
Оборона цвинтаря львівськими орлятами взимку 1918/1919 р. Картина Войцеха Коссака, 1926
Герб Львова часів Другої Речі Посполитої зі срібним хрестом ордену Virtuti Militari

Львівські орлята (пол. Orlęta lwowskie) — назва молодих польських добровольців (в тому числі підлітків), що зі зброєю в руках воювали проти українців Львова, боронили місто під час Польсько-української війни (19181919) від армії ЗУНР і під час Радянсько-польської війни (1919—1921) від армії Олександра Єгорова; вважаються національними героями Польщі.

Спочатку орлятами називали молодих добровольців, які брали участь у боях з українцями за Львів 1-22 листопада 1918 (див. Польсько-українська війна). З часом так стали називати всіх молодих польських солдатів, що билися в Галичині під час Польсько-української і Радянсько-польської воєн (1919—1921). Молодих захисників Перемишля, учасників боїв з Червоною армією під командуванням Будьонного під Комарно і Задворцем, називали так само. Загиблі в боях «орлята» були поховані на Меморіалі львівських орлят, проект якого був створений колишнім «Орлятком» Рудольфом Індрухом; кладовище було знищено і перетворено на звалище при Радянській владі (1971), нині відновлено.

Відомі «орлята»Редагувати

З «львівських орлят» найвідоміші 13-річний доброволець Антоній (Антосьо) Петрикевич, учень II класу львівської гімназії, смертельно поранений при захисті так званого «Редуту смерті» 23 грудня 1918 р. і помер у лікарні 24 дні потому. Він був посмертно нагороджений орденом Virtuti Militari, ставши наймолодшим кавалером цього ордена.

Широко відомий також його ровесник 14-річний Юрек Бічшан (уродженець міста Челядзь, Сілезія), загиблий на Личаківському цвинтарі 21 листопада (в останній день боїв у місті).

Його мати, Олександра Загорська, також брала участь в боях. Останній з живих «орлят», майор Олександр Салацький (р. 1904) помер 5 квітня 2008 р.

ПосиланняРедагувати