Луїза Ґлік

американська поетеса та есеїстка

Луїза Ґлік, Луїза Глюк (англ. Louise Glück, [ɡlɪk][8][9]; 22 квітня, 1943, Нью-Йорк, США) — американська поетеса та есеїстка. 2020 року їй було присуджено Нобелівську премію з літератури, «за її безпомилковий поетичний голос, який суворою красою робить індивідуальне існування універсальним».[10] Вона здобула багато значущих літературних премій у США, зокрема Національну гуманітарну медаль, Пулітцерівську премію, Національну книжкову премію, Національну премію гуртків критиків книг та Премію Боллінґена. З 2003 року по 2004 рік була поетом-лауреатом США. Ґлік часто описують як автобіографічну поетку; її роботи відомі своєю емоційною напруженістю та тим, що часто спирається на міфи, історію чи природу, щоб розмірковувати про особистий досвід та сучасне життя.

Луїза Ґлік
англ. Louise Glück
Louise Glück circa 1977.jpg
Народилася 22 квітня 1943(1943-04-22)[1][2] (77 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[3]
Країна Flag of the United States.svg США
Національність євреї
Діяльність письменниця, поетеса
Alma mater Колумбійський університет[4] і коледж Сари Лоуренсd[4]
Мова творів американська англійська[5]
Magnum opus Avernod[6], Meadowlands[d][7] і The Wild Irisd
Членство Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук
Родичі Abigail Savaged
У шлюбі з John Dranowd
Діти (1) Noah Dranowd
Нагороди

CMNS: Луїза Ґлік у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ґлік народилася в Нью-Йорку і виросла на Лонг-Айленді. Почала хворіти на нервову анорексію ще в середній школі, однак згодом подолала хворобу. Ґлік навчалася у коледжі Сари Лоренс та Колумбійському університеті, але не отримала ступінь звідти. Окрім письменницької кар'єри, вона була відома в академічних колах як викладачка поезії в декількох навчальних закладах.

У своїй роботі Ґлік зосередилася на висвітленні аспектів травми, бажання та природи. Досліджуючи ці широкі теми, її поезія стала відомою своїми відвертими виразами смутку та замкнутості. Критики також зосереджували увагу на її побудові поетичних персон та взаємозв'язку в її віршах між автобіографією та класичним міфом.

Нині Ґлік є ад'юнктом і письменницею Розенкранца в Єльському університеті. Живе в Кембриджі, штат Массачусетс.[11]

ЖиттєписРедагувати

Луїза Ґлік народилася в Нью-Йорку 22 квітня 1943 року. Вона є старшою з двох дочок, що вижили, бізнесмена Даніеля Ґліка та домогосподарки Беатріс Ґлік (уроджена Гросбі).[12]

Дідусь та бабуся Ґлік, угорські євреї, емігрували до Сполучених Штатів, де врешті-решт мали продуктовий магазин у Нью-Йорку. Батько Ґлік був першим членом його сім'ї, який народився в США. Він мав амбіції стати письменником, але пішов у бізнес зі своїм швагром.[13] Разом вони досягли успіху, коли винайшли ніж X-Acto.[14] Мати Ґлік була випускницею Коледжу Уелслі. З раннього дитинства Ґлік отримала від батьків освіту з грецької міфології та класичних історій, таких як легенда про Жанну д'Арк.[15] Луїза почала писати вірші в ранньому віці.[16]

У підлітковому віці у Ґлік розвинулася нервова анорексія, яка стала визначальним викликом для її пізнього підліткового та молодого віку. В одному з есе вона описала хворобу як результат спроб утвердити свою незалежність від матері.[17] В іншому місці вона пов'язала свою хворобу зі смертю старшої сестри, подією, яка сталася ще до її народження.[18] Під час осені старшого курсу в середній школі Джорджа Гевлета, штат Нью-Йорк, вона розпочала психоаналітичне лікування. Через кілька місяців її забрали зі школи, щоб зосередитись на реабілітації, хоча вона все-таки закінчила навчання в 1961 році.[19] З цього рішення вона написала: «Я розуміла, що в якийсь момент я збираюся померти. Я знала більш яскраво, вісцерально, що я не хочу помирати».[17] Наступні сім років вона проходила терапію, якій, як вона приписує, допомогла подолати хворобу та навчила мислити.[20]

У результаті свого стану Ґлік не вступила до коледжу на денну форму навчання. Вона описала своє рішення відмовитись від вищої освіти на користь терапії як необхідне: «... мій емоційний стан, моя надзвичайна жорсткість поведінки і шалена залежність від ритуалу унеможливили інші форми навчання».[21] Натомість вона відвідувала клас поезії в коледжі Сари Лоуренс, а з 1963 по 1965 рік відвідувала поетичні майстер-класи у школі загальної освіти Колумбійського університету, де пропонували програми для нетрадиційних студентів.[22][23] Перебуваючи там, вона навчалася у Леоні Адамса та Стенлі Куніца. Луїз зарахувала цих вчителів як значних наставників у своєму розвитку як поетки.[24]

НагородиРедагувати

Ґлік отримала численні нагороди за свою роботу. На додаток до більшості головних нагород за поезію в США, вона отримала кілька стипендій від Національного фонду мистецтв та фонду Ґуґґенгайма. Нижче наведено відзнаки, які вона отримала як за свою роботу загалом, так і за окремі роботи.

Відзнаки за роботуРедагувати

Відзнаки за окремі роботиРедагувати

  • Премія Мелвілла Кейна за «Ахіллесовий тріумф» (1985)[46]
  • Національна премія гуртків критиків книг за «Тріумф Ахілла» (1985)[47]
  • Національна премія Ребеки Джонсон Боббіт за поезію для «Арарата» (1992)[48]
  • Премія Вільяма Карлоса Вільямса за «Дикий ірис» (1993)[49]
  • Пулітцерівська премія за «Дикий ірис» (1993)[50]
  • Премія PEN / Марта Альбранд за першу наукову літературу про докази та теорії: «Нариси поезії» (1995)[51]
  • Книжкова премія Посла англомовного союзу для «Vita Nova» (2000)[52]
  • Книжкова премія Посла англомовного союзу в Аверно (2007)[53]
  • LL Winship / PEN New England Award за «Аверно» (2007)[54]
  • Книжкова премія «Лос-Анджелес Таймс» за «Поеми 1962—2012» (2012)[55]
  • Національна книжкова премія за «Вірну і доброчесну ніч» (2014)[56]

Окрім того, «Дикий ірис», «Vita Nova» та «Averno» — усі фіналісти Національної книжкової премії.[57] «Сім віків» був фіналістом Пулітцерівської премії та Національної премії гуртків критиків книг.[58][59] «Життя села» було фіналістом Національної премії гуртків критиків книг та Міжнародної поетичної премії Ґріффіна.[60]

Вірші Ґлік широко антологізовані, зокрема в «Антології поезії Нортона»,[61] «Оксфордській книзі американської поезії»[62] та «Колумбійській антології американської поезії».[63]

Вибрана бібліографіяРедагувати

Збірки поезійРедагувати

ЧапбукиРедагувати

  • Сад (видання «Антей», 1976)
  • Жовтень (Sarabande Books, 2004) ISBN 978-1932511000

Збірки прозиРедагувати

  • Докази та теорії: Нариси поезії (The Ecco Press, 1994) ISBN 978-0880014427
  • Американська оригінальність: Нариси поезії (Фаррар, Штраус та Жиру, 2017) ISBN 978-0374299552

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. SNAC — 2010.
  2. FemBio: Банк данных о выдающихся женщинах, Frauerdatenbank
  3. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119122960 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. а б Garner D. Verses Wielded Like a Razor / D. BaquetManhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095
  5. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. https://openlibrary.org/works/OL8035191W/Averno
  7. https://openlibrary.org/works/OL1807330W/Meadowlands
  8. Louise Glück wins Nobel Prize for Literature. BBC. October 8, 2020. Процитовано October 8, 2020. 
  9. Say How? – National Library Service for the Blind and Print Disabled. Library of Congress. Процитовано October 8, 2020. 
  10. Summary of the 2020 Nobel Prize in Literature. 
  11. Louise Glück | Authors | Macmillan. US Macmillan (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  12. Morris, Daniel (2006). The Poetry of Louise Glück: A Thematic Introduction. Columbia: University of Missouri Press. с. 25. 
  13. Glück, Louise (1994). Proofs & Theories: Essays on Poetry. New York: The Ecco Press. с. 5. 
  14. Weeks, Linton (29 August 2003). Gluck to be Poet Laureate. The Washington Post. Процитовано 7 April 2020. 
  15. Glück, Louise. Proofs & Theories: Essays on Poetry. с. 7. 
  16. Glück, Louise. Proofs & Theories: Essays on Poetry. с. 8. 
  17. а б Glück, Louise. Proofs & Theories: Essays on Poetry. с. 11. 
  18. Morris, Daniel (2006). The Poetry of Louise Glück: A Thematic Introduction. Columbia: University of Missouri Press. с. 25. 
  19. Louise Glück Biography and Interview. www.achievement.org. American Academy of Achievement. 
  20. Gluck, Louise (2012). "A Voice of Spiritual Prophecy". Louise Gluck Interview. Academy of Achievement, Washington D.C., Oct 27, 2012.. Academy of Achievement. 
  21. Glück, Louise. Proofs & Theories: Essays on Poetry. с. 13. 
  22. Morris, Daniel. The Poetry of Louise Glück: A Thematic Introduction. с. 28. 
  23. Haralson, Eric L. (2014-01-21). Encyclopedia of American Poetry: The Twentieth Century (en). Routledge. с. 252. ISBN 978-1-317-76322-2. 
  24. Chiasson, Dan (November 4, 2012). The Body Artist. The New Yorker (November 12, 2012). 
  25. Literature Fellowships list. NEA (en). Процитовано 2020-04-07. 
  26. а б John Simon Guggenheim Foundation | Louise Glück (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  27. а б Louise Glück. Yale University. Процитовано 8 October 2020. 
  28. Awards – American Academy of Arts and Letters (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  29. Williams College. Honorary Degrees. Commencement (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  30. Louise Elisabeth Gluck. American Academy of Arts & Sciences (en). Процитовано 2020-04-07. 
  31. Vermont - State Poet Laureate (State Poets Laureate of the United States, Main Reading Room, Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2020-04-07. 
  32. July 29, 1998. Middlebury (en). 2010-10-11. Процитовано 2020-04-07. 
  33. Academy Members – American Academy of Arts and Letters (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  34. Lannan Foundation. Lannan Foundation (en). Процитовано 2020-04-07. 
  35. Soundings: Spring 01. web.mit.edu. Процитовано 2020-04-07. 
  36. Louise Gluck | The Bollingen Prize for Poetry. bollingen.yale.edu. Процитовано 2020-04-07. 
  37. Louise Glück: Online Resources - Library of Congress Bibliographies, Research Guides,and Finding Aids (Virtual Programs & Services, Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2020-04-07. 
  38. Poets, Academy of American. Wallace Stevens Award | Academy of American Poets. poets.org. Процитовано 2020-04-07. 
  39. Aiken Taylor Award. The Sewanee Review (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  40. Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement. 
  41. APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 2020-04-07. 
  42. Search Results for "Gluck" – American Academy of Arts and Letters (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  43. Louise Glück. National Endowment for the Humanities (NEH) (en). Процитовано 2020-04-07. 
  44. Berggren, Jenny (2020-02-14). Poeten Louise Glück får Tranströmerpriset 2020. SVT Nyheter (sv). Процитовано 2020-04-07. 
  45. Summary of the 2020 Nobel Prize in Literature. 
  46. Eberhart and Ginsberg Win Frost Poetry Medal. The New York Times (en-US). 1986-04-17. ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-04-07. 
  47. All Past National Book Critics Circle Award Winners and Finalists – National Book Critics Circle. www.bookcritics.org. Процитовано 2020-04-07. 
  48. Rebekah Johnson Bobbitt National Prize for Poetry (Prizes and Fellowships, The Poetry and Literature Center at the Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2020-04-07. 
  49. Haralson, Eric L. (2014-01-21). Encyclopedia of American Poetry: The Twentieth Century (en). Routledge. с. 252. ISBN 978-1-317-76322-2. 
  50. Pulitzer Prize Winners by Year: 1993. www.pulitzer.org. Процитовано 7 April 2020. 
  51. PEN/Martha Albrand Award for First Nonfiction Winners. PEN America (en). 2016-05-05. Процитовано 2020-04-07. 
  52. ESU Programs - Books Across The Sea. 2008-08-20. Архів оригіналу за 2008-08-20. Процитовано 2020-04-07. 
  53. English Speaking Union of the United States. 2008-08-20. Архів оригіналу за 2008-08-20. Процитовано 2020-04-07. 
  54. PEN New England and the JFK Presidential Library Announce Winners of the 2007 Hemingway Foundation/PEN Award and the 2007 L.L. Winship/PEN New England Awards | JFK Library. www.jfklibrary.org. Процитовано 2020-04-07. 
  55. LA Times Festival of Books. List of Honorees. Процитовано 7 April 2020. 
  56. National Book Awards 2014. National Book Foundation (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  57. Louise Glück. National Book Foundation (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  58. Louise Gluck. www.pulitzer.org. Процитовано 7 April 2020. 
  59. All Past National Book Critics Circle Award Winners and Finalists – National Book Critics Circle. www.bookcritics.org. Процитовано 2020-04-07. 
  60. Says, Tarsitano. Griffin Poetry Prize: Louise Glück. Griffin Poetry Prize (en-US). Процитовано 2020-04-07. 
  61. Table of Contents: Norton Anthology of Poetry. library.villanova.edu. Процитовано 7 April 2020. 
  62. Table of contents for The Oxford book of American poetry. catdir.loc.gov. Процитовано 2020-04-07. 
  63. Parini, Jay, ред. (1995). The Columbia Anthology of American Poetry. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-08122-1.