Луїза Фредеріка Вюртемберзька

герцогиня-консорт Мекленбург-Шверіну

Луїза Фредеріка Вюртемберзька (нім. Louise Friederike von Württemberg, 3 лютого 1722 — 2 серпня 1791) — вюртемберзька принцеса, донька спадкоємного принца Вюртембергу Фрідріха Людвіга та Генрієтти Марії Бранденбург-Шведтської, дружина герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха.

Луїза Фредеріка Вюртемберзька
нім. Louise Friederike von Württemberg
Луїза Фредеріка Вюртемберзька
Луїза Фредеріка Вюртемберзька
Портрет Луїзи Фредеріки пензля Г. Д. Матьє, 1764, Художній музей Шверіну
4-а герцогиня Мекленбург-Шверіну
Початок правління:30 травня 1756
Кінець правління:24 квітня 1785

Попередник:Густава Кароліна Мекленбург-Стреліцька
Наступник:Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька

Дата народження:3 лютого 1722(1722-02-03)
Місце народження:Штутгарт, герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія
Дата смерті:2 серпня 1791(1791-08-02) (69 років)
Місце смерті:Гамбург, Священна Римська імперія
ПохованняЛюдвіґслуст
Чоловік:Фрідріх Мекленбурзький
Діти:не було
Династія:Вюртемберзький дім, Мекленбурги
Батько:Фрідріх Людвіг Вюртемберзький
Мати:Генрієтта Марія Бранденбург-Шведтська

Біографія

ред.

Народилась 3 лютого 1722 року у Штутгарті. Була другою дитиною та єдиною донькою в родині спадкоємного принца Вюртембергу Фрідріха Людвіга та його дружини Генрієтти Марії Бранденбург-Шведтської. Старший брат помер немовлям до її народження. Вюртембергом правив дід принцеси — Ебергард Людвіг.

У 9 років втратила батька. Після смерті Ебергарда Людвіга у 1733 році, герцогом Вюртембергу став Карл Александр Віннентальський, що походив з бічної гілки Вюртемберзького дому.

 
Портрет Фрідріха Мекленбурзького

У 24-річному віці була видана заміж за 28-річного мекленбурзького принца Фрідріха. Весілля відбулося 2 березня 1746 року у Шведтському замку. Наречений був м'якою, благочесною, доброзичливою людиною.[1] Дітей у подружжя не було.

У 1756 році Фрідріх успадкував престол Мекленбург-Шверіну. Був відомий як справедливий правитель.

Невдовзі після початку його правління країна була втягнена у Семирічну війну. У 1761—1764 роках резиденцією двору був Hoghehus у Любеку. Також на початку 1760-х років був придбаний будинок у Гамбурзі, де Луїза Фредеріка проводила надалі кожне літо.

У 1764 році столиця герцогства була перенесена до Людвігслюсту. Будівництво місцевого палацу було завершено лише у 1776 році.

У квітні 1785 року Фрідріх пішов з життя. Луїза Фредеріка оселилася у своїй удовиній резиденції — Ростокському палаці.

Пішла з життя 2 серпня 1791 року у Гамбурзі. Була похована у замковій кірсі Людвігслюсту.[2]

Нагороди

ред.

Генеалогія

ред.
Вільгельм Людвіг Вюртемберзький
 
 
Магдалена Гессен-Дармштадтська
 
 
Фрідріх VII Магнус
 
 
Августа Марія Гольштейн-Готторпська
 
 
Фрідріх-Вільгельм I
 
 
Софія Доротея Гольштейнська
 
 
Йоганн Георг II
 
 
Генрієтта Катерина Оранська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ебергард Людвіг
 
 
 
 
 
 
Йоганна Єлизавета Баден-Дурлахська
 
 
 
 
 
 
Філіп Вільгельм
 
 
 
 
 
 
Йоганна Шарлотта Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Людвіг Вюртемберзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генрієтта Марія Бранденбург-Шведтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Фредеріка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

ред.
  1. Ludwig Fromm: Friedrich, Herzog von Mecklenburg-Schwerin. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 558. [1] [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Євангелічна церква Людвігслюсту [2] [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

ред.
  • Grete Grewolls: Wer war wer in Mecklenburg und Vorpommern. Das Personenlexikon. Hinstorff Verlag, Rostock 2011, ISBN 978-3-356-01301-6, S. 6131.
  • Ulrike Wendt-Sellin: Luise Friederike, Herzogin von Mecklenburg-Schwerin (1722-1791), Lebensorganisation und materielle Handlungsspielräume einer Fürstin zwischen Pflicht, Pläsier und Pragmatismus. Dissertation, Rostock, 2012. [3] [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання

ред.