Лучук Дмитро Дмитрович
Дмитро Дмитрович Лучу́к (25 вересня 1928, Рожнів — 2 лютого 2012, Косів) — український майстер художнього оброблення дерева та шкіри; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Батько майстрів Євгена та Романа Лучуків.
| Лучук Дмитро Дмитрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 вересня 1928 Рожнів, Косівський район, СРСР |
| Помер |
2 лютого 2012 (83 роки) Косів, Івано-Франківська область, Україна |
| Країна |
.svg){kind=small} Польська Республіка СРСР Україна |
| Діяльність | різьбяр по дереву |
| Alma mater | Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1951) |
| Вчителі | Гуз Володимир Васильович і Сагайдачний Євген Якович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
Біографія ред.
Народився 25 вересня 1928 року в селі Рожневі (нині Косівський район Івано-Франківської області, Україна). 1951 року закінчив Косівське училище прикладного мистецтва, де навчався у Володимира Гуза, Євгена Сагайдачного. Продовжив навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, проте 1952 року залишив його через скрутне матеріальне становище.
З 1952 року працював у Косові різьбярем експериментального цеху фабрики «Гуцульщина» та на художньо-виробничому комбінаті, де з 1964 року очолював цех різьбярів і кераміків, а протягом 1976—1993 років очолював організований ним цех творчих робіт і спецзамовлень: виконував високохудожні твори на замовлення.
Мешкав у Косові в будинку на вулиці Леніна, № 182, у будинку на вулиці Підгірській, № 5-А[1] та у будинку на вулиці Дружби, № 5[2]. Помер у Косові 2 лютого 2012 року.
Творчість ред.
Працював у галузі декоративного мистецтва (різьблення по дереву, інкрустація). Виготовляв альбоми, футляри для книг, шкатулки, рахви, баклаги, вази, таці, декоративні тарілки (з барельєфними портретами Тараса Шевченка, Максима Горького, Івана Франка, Богдана Хмельницького, 1960-ті; з силуетом Володимира Леніна в обрамленні орнаменту, 1967), шкіряні постоли, пояси, сумки.
Разом із бригадою майстрів створював інтер'єри:
- ресторану «Гуцульщина» у Яремче (1960-ті);
- Будинків відпочинку працівників газової промисловості у селі Гуті Івано-Франківської області (1980-ті);
- Будинків відпочинку працівників Міністерства внутрішніх справ України у місті Кременці (1980-ті).
Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних та зарубіжних — з 1957 року; у конкурсах кращих виробів «Укрхудожпромспілки». Його роботи експонували у Парижі у 1957 році, Брюсселіу 1958 році, Нью-Йорку у 1959 році, Дамаску у 1962 році.
Окремі твори майстра зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї (11 робіт[3]).
Примітки ред.
- ↑ Лучук Дмитро Дмитрович / Довідник членів Спілки радянських художників України. Київ. 1998. С. 89.
- ↑ Лучук Дмитро Дмитрович / Довідник членів Національної спілки радянських художників України. Київ. 2003. С. 277.
- ↑ Лучук Дмитро Дмитрович / Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
Література ред.
- Лучук Дмитро Дмитрович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 278.;
- Лучук Дмитро Дмитрович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 137.
- І. С. Кочержук. Лучук Дмитро Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.