Луговий Віталій Леонідович
Віталій Леонідович Луговий (нар. 3 липня 1973, с. Павлівка, Миколаївська область) — український актор театру та кіно, режисер. Заслужений артист України (2021). Лавреат Тернопільської обласної премії імені Леся Курбаса (2020).
| Віталій Луговий | ||||
|---|---|---|---|---|
| Віталій Леонідович Луговий | ||||
 | ||||
| Народився |
3 липня 1973 (50 років) Павлівка, Снігурівський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актор театру та кіно, режисер | |||
| Alma mater | Тернопільське ПТУ № 4, Теребовлянське культосвітнє училище, Тернопільське музичне училище, Рівненський гуманітарний університет | |||
| Дружина | Наталя | |||
| Діти | Андрій | |||
| Провідні ролі | Мартин Боруля в музичні комедії «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm5631032 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Віталій Луговий у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Віталій Луговий народився 3 липня 1973 року в селі Павлівці, нині Снігурівської громади Баштанського району Миколаївської области України.
У п'ятирічному віці переїхав з батьками на батьківщину матері, у село Двірець Хмельницької области.
Закінчив Тернопільське ПТУ № 4 (спеціальність — будівельник-штукатур), хореографічне відділення Теребовлянського культосвітнього училища, Тернопільське музичне училище (клас народного артиста України В'ячеслава Хім'яка і заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Жили), Рівненський гуманітарний університет (магістр).
Працював у районному будинку культури та викладачем школи мистецтв класу хореографії м. Ізяслав Хмельницької области. Від 1998 — актор Тернопільського академічного обласного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
Захоплюється вирощуванням квітів[1][2].
Сім'я ред.
Одружений, з дружиною Наталею виховують сина Андрія.
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
Зіграв понад 70 різнопланових ролей, зокрема:
- Яго, «Отелло» В. Шекспіра;
- Дяк, «Ніч перед Різдвом» та «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем;
- Перелесник, «Лісова пісня» Лесі Українки;
- Прокіп, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка;
- Калитка, «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого;
- Іван Синиця, Зеньо, «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича[3];
- Никанор, «Мазепа» за Б. Лепким;
- Директор театру, «Летюча миша» Й. Штрауса;
- Мартин Боруля, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого.
Фільмографія ред.
- 2003 — «Один — в полі воїн»
- 2019 — «ДАУ»
Режисер-постановник ред.
- 2021 — «Пастка для Орла» Л. Костишин та Б. Мельничука[4][5].
Нагороди ред.
- заслужений артист України (30 березня 2021) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність[6][7][8];
- Тернопільська обласна премія імені Леся Курбаса (2020)[9].
Примітки ред.
- ↑ Сагаль, О. «Райський сад» Віталія Лугового // Нова Тернопільська газета. — 2020. — № 14 (13—19 трав.). — С. 7.
- ↑ Заморська, Л. Театр став їхнім космосом. Тернопільські актори розповіли про свої захоплення // 20 хвилин Тернопіль. — 2019. — 27 березня.
- ↑ Садовська, Г. Щемлива магія «Гуцулки Ксені» // Вільне життя плюс. — 2016. — 13 лютого.
- ↑ Антонюк, Г. «Пастка для орла» // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 64 (1 верес.). — С. 12.
- ↑ Чубата, Д. Батькам на роздуми, дітям — на науку // Вільне життя плюс. — 2021. — № 72[недоступне посилання] (10 верес.). — С. 1. — (Враження).
- ↑ Указ Президента України від 30 березня 2021 року № 131/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»
- ↑ Вандзеляк, Г. Віталій Луговий став заслуженим // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2021. — № 15 (14 квіт.). — С. 10.
- ↑ Актор Віталій Луговий став заслуженим артистом України // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 26 (7 квіт.). — С. 12.
- ↑ Визначено переможців обласних премій в галузі культури Тернопільщини за підсумками 2020 року // Тернопільська обласна рада. — 2021. — 13 серпня.
Джерела ред.
- Комаринський, Т. Віталій Луговий «Театр починається з любові» // Свобода плюс Тернопільщина. — 2023. — № 31 (17 трав.). — С. 8. — (Творчі щоденники).
- Костишин, Л. Залаштунки Віталія Лугового // Вільне життя плюс. — 2021. — № 66 (25 серп.). — С. 11. — (Фанати своєї справи).
- Лазука Н., Мельничук, Б. Віталій Луговий: «Чоловік має довести, що в нього можна вірити…» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 96 (29 листоп.). — С. 5.
Посилання ред.
Луговий Віталій Леонідович у соцмережі «Facebook»- Віталій Луговий // Dzyga MDB.
