Папуша Олександр Володимирович
український актор театру, кіно та дубляжу, педагог, співак
Олександр Володимирович Папуша (нар. 2 січня 1975, м. Тернопіль) — український актор театру, кіно та дубляжу, педагог, співак. Заслужений артист України (2012).
| Олександр Папуша | ||||
|---|---|---|---|---|
| Олександр Володимирович Папуша | ||||
 | ||||
| Народився |
2 січня 1975 (49 років) Тернопіль, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актор театру, кіно та дубляжу, педагог, співак | |||
| Alma mater | Тернопільський педагогічний інститут, Тернопільське музичне училище | |||
| Дружина | Ірина | |||
| Діти | Катерина, Денис | |||
| IMDb | nm10695330 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Олександр Папуша у Вікісховищі | ||||
Життєпис ред.
Олександр Папуша народився 2 січня 1975 року в Тернополі.
Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 14. Закінчив філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1997, спеціальність — вчитель української мови, літератури та англійської мови), акторське відділення Тернопільського музичного училища (1998, курс народного артиста України В'ячеслава Хім'яка). Працював учителем іноземної мови Великогаївської загальноосвітньої школи Тернопільського району (1996—1997). Від 1998 — актор Тернопільського обласного драматичного театру (нині академічний театр).
Співає та грає на гітарі, пише пісні.
Сім'я ред.
Одружений, з дружиною Іриною виховують доньку Катерину та сина Дениса.
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
- Юлюс, «Казка про Моніку» С. Шальтяніса, Л. Яцінавічуса,
- Ґраф, «Коханий нелюб», Я. Стельмаха,
- Тіль і Менахем «Тіль Уленшпіґель» і «Поминальна молитва» Г. Горіна,
- Яго, «Отелло» В. Шекспіра,
- Месія, «Ціною крові» Лесі Українки,
- Лука, «Патетична соната» М. Куліша,
- Корній, «Сльози Божої Матері» О. Мосійчука за У. Самчуком,
- Патріарх Йосиф Сліпий, «Голгофа. Містерія непокори» О. Мосійчука[1][2].
Фільмографія ред.
- 2003 — Один — в полі воїн, Кривий,
- 2006 — Повернення Мухтара-3, Вітьок,
- 2013 — 1943,
- 2018 — Швидка,
- 2019 — Іловайськ 2014. Батальйон Донбас[3],
- 2019 — Течія,
- 2020 — Сага,
- 2020 — Доброволець,
- 2022 — Папаньки 4,
- 2022 — Гарячий.
Дублювання ред.
Нагороди ред.
- заслужений артист України (27 березня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру[5];
- Тернопільська обласна премія імені Леся Курбаса (2021) — за виконання ролей Гонти («Тарас» Б. Стельмаха, О. Мосійчука за творами Т. Шевченка), Івана Карася («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Виборного («Наталка Полтавка» І. Котляревського) у виставах Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка[6];
- відзнака Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та митрополії УГКЦ на честь Патріарха Йосифа Сліпого «Великого бажайте» (2023)[7][8];
- увійшов до рейтингу «100 кращих тернополян»[9];
- лавреат всеукраїнських фестивалів.
Примітки ред.
- ↑ У Тернополі завершили Рік патріарха Йосифа Сліпого врученням відзнак на його честь // Українська греко-католицька церква. — 2023. — 3 квітня.
- ↑ Шот, М. Містерія непокори та незламності // Урядовий кур'єр. — 2022. — 27 вересня.
- ↑ Садовська, Г. «Іловайськ 2014»: очищення правдою // Вільне життя плюс. — 2019. — № 73 (11 верес.). — С. 3. — (Враження).
- ↑ Олександр Папуша // КіноБаза.
- ↑ Указ Президента України від 27 березня 2012 року № 216/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Визначено лауреатів обласних премій у галузі культури за 2021 рік. Сільський господар. 26 жовтня 2023.
- ↑ Шподарунок, Н. «Великого бажайте», панове лауреати! // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2023. — № 13 (5 квіт.). — С. 3.
- ↑ Цвик О., Максимлюк, О. Нагородили перших лауреатів: на Тернопільщині заснували нову відзнаку // Суспільне Новини. — 2023. — 31 березня.
- ↑ Результати // 100 кращих тернополян.
Джерела ред.
- Мельничук, Б. Папуша Олександр Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 464. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Собуцька В., Садовська, Г. Олександр Папуша // Краяни. — Тернопіль, 2009. — С. 317—320.
- Собуцька, В. Олександр Папуша: «Театр — моя стихія» // Свобода. — 2009. — 13 лют. — С. 8. — (Світ мистецтва).
- Найбільша любов тернополянина Олександра Папуші — театр // 20 хвилин Тернопіль. — 2012. — 14 січня.
- Заморська, Л. Грати роль — це як одягнути на себе шкіру чужої людини // 20 хвилин Тернопіль. — 2012. — № 5 (16—17 січ.). — С. 10.
- Юхно-Лучка, М. Заслужений артист України Олександр Папуша: «Перевтілення на сцені — як ліки для реального життя» // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 14 (4—10 квіт.). — С. 7.
- Садовська, Г. Театр його любові // Вільне життя плюс. — 2012. — № 26 (6 квіт.). — С. 3.
- Луків, Н. Життя — театр, але почуття повинні бути щирими // Свобода. — 2017. — 13 лютого.
- Бурлаку, Н. Жінки відомих тернополян: як Ірина Папуша та її чоловік навчились «не їсти» один одного // 20 хвилин Тернопіль. — 2018. — 18 березня.
- Вешигора, С. Заслужений артист України Олександр Папуша: «Я би вижив без акторства і знайшов би, можливо, себе, а от чи кайфував би від того — це відкрите питання» // Номер один. — 2019. — № 52 (25 груд.). — С. 6.
Посилання ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Олександр Папуша. Тернопіль. Перший концерт. 1994 рік на YouTube // Валерій Смирнов. — 2017. — 10 травня. |
|
|
Олександр Папуша — Розмалюй своє життя на YouTube // Max Starepravo. — 2013. — 4 червня. |
|
|
«Чаювання поза часом»: про що говорив Олександр Папуша із тернопільськими пенсіонерами на YouTube // Т1 Новини. — 2021. — 22 червня. |
- Олександр Папуша // Dzyga MDB.
Папуша Олександр Володимирович у соцмережі «Facebook»
