Лугвеній Ольгердович

(Перенаправлено з Лугвеній)

Лугвеній, Лугвень, Лінгвен[2] (Семен) Ольгердович[3] (~1355[4] р. — після 1431 р.) — четвертий син великого князя литовського Ольгерда і Уляни Олександрівни Тверської, князь мстиславський (до 1392—після 1431), та новгородський (1389—1392). Засновник династії Мстиславських князів. Герой битви під Грюнвальдом.

Лугвеній
Лугвеній
Князь Мстиславський
до 1379 — після 1431
Попередник: Коригайло Ольгердович
Наступник: Юрій Семенович
Князь Новгородський
1389 — 1392
 
Народження: 1355
після 1431
Смерть: 19 червня 1431
Хрещене ім'я: Семен
Рід: Гедиміновичі (Мстиславські)
Батько: Ольгерд Гедимінович
Мати: Уляна Тверська
Шлюб: Марія Дмитрівнаd[1] і Q130741154?[1]
Діти: Юрій, Ярослав

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

В історичних джерелах вперше згадується 29 вересня 1379 року, коли в числі інших литовських князів підписав в Троках мир з Тевтонським орденом. Разом з братом Ягайлом і трьома іншими князями 14 жовтня 1385 року підписав Кревську унію. Брав участь у розгромі великого князя смоленського Святослава Івановича, який підтримав виступ Андрія Ольгердовича проти Ягайла, в битві на річці Вихрі під Мстиславлем 29 квітня 1386 року.

У 1389—1392 — князь у Великому Новгороді, отримав в годування Ладогу, Орєшек, Корелу і половину Копорья. Таємно від новгородців склав васальну присягу Ягайлу як сюзерену Новгорода. У 1390 пробував приєднати до Новгорода Псков, в 1391 році розбив ганзейських піратів-вітальєрів під Орешком. З'їхав з Новгорода під тиском Московського князівства, отримав від Ягайла Мстиславське князівство, яким до нього володів їхній брат Коригайло.

1396 року був посередником у відновленні торгового договору між Полоцьком і Ригою. Того ж року розбив військо рязанського князя Олега Івановича, який допомагав смоленському князю Юрію Святославичу обороняти смоленську незалежність від посягань Великого князівства Литовського.

У 1402 р. Лугвеній розбив під Любутськом рязанське військо, і взяв в полон княжича Радослава Олеговича. 1403 р. при підтримці Вітовта захопив Вязьму, а наступного року взяв участь в підкорені Смоленська. У 1407 р. воював у Верхівських князівствах і захопив Воротинськ.

1407—1412 рр. знову був князем у Новгороді, одночасно з цим в 1408—1411 рр. був намісником Вітовта у Смоленську.

З новгородськими загонами брав участь у Великій війні 1409—1411 рр. проти хрестоносців. Очолював смоленську, оршанську і мстиславську хоругви, які в критичний момент змогли врятувати польсько-литовські війська у Грюнвальдській битві.

1412 р. через московські інтриги змушений був виїхати з Новгорода. Під час громадянської війни у ВКЛ підтримував Свидригайла.

Заснував коло Мстиславля над рікою Чорна Натапа Онуфріївський монастир 1407 року.

Сім'я і діти

ред.
  • перша дружина — Марія, дочка великого князя Московського Дмитрія Донського.
    • Юрій Семенович — князь мстиславський (після 1431—1432, 1442—1444 рр.) та новгородський (1432—1440, 1444—1147 рр.).
  • 2-а дружина — невідома на ім'я княжна з московської династії.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
  1. а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. WolffWarszawa: 1895. — С. 263.
  2. Белы А. Лугвен [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006. — 792 с.: іл. С. 218—219.
  3. Войтович Л. 4.6. Гедиміновичі. Ольгердовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
  4. (пол.)Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — ISBN 83-913563-1-0. — S. 47.

Джерела та література

ред.
  • Белы А. Лугвен [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006. — 792 с.: іл. С. 218—219.
  • Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — ISBN 83-913563-1-0. — S. 47.