Лугвеній Ольгердович
Лугвеній, Лугвень, Лінгвен[2] (Семен) Ольгердович[3] (~1355[4] р. — після 1431 р.) — четвертий син великого князя литовського Ольгерда і Уляни Олександрівни Тверської, князь мстиславський (до 1392—після 1431), та новгородський (1389—1392). Засновник династії Мстиславських князів. Герой битви під Грюнвальдом.
Лугвеній | ||
| ||
---|---|---|
до 1379 — після 1431 | ||
Попередник: | Коригайло Ольгердович | |
Наступник: | Юрій Семенович | |
| ||
1389 — 1392 | ||
Народження: |
1355 після 1431 | |
Смерть: | 19 червня 1431 | |
Хрещене ім'я: | Семен | |
Рід: | Гедиміновичі (Мстиславські) | |
Батько: | Ольгерд Гедимінович | |
Мати: | Уляна Тверська | |
Шлюб: | Марія Дмитрівнаd[1] і Q130741154?[1] | |
Діти: | Юрій, Ярослав | |
Біографія
ред.В історичних джерелах вперше згадується 29 вересня 1379 року, коли в числі інших литовських князів підписав в Троках мир з Тевтонським орденом. Разом з братом Ягайлом і трьома іншими князями 14 жовтня 1385 року підписав Кревську унію. Брав участь у розгромі великого князя смоленського Святослава Івановича, який підтримав виступ Андрія Ольгердовича проти Ягайла, в битві на річці Вихрі під Мстиславлем 29 квітня 1386 року.
У 1389—1392 — князь у Великому Новгороді, отримав в годування Ладогу, Орєшек, Корелу і половину Копорья. Таємно від новгородців склав васальну присягу Ягайлу як сюзерену Новгорода. У 1390 пробував приєднати до Новгорода Псков, в 1391 році розбив ганзейських піратів-вітальєрів під Орешком. З'їхав з Новгорода під тиском Московського князівства, отримав від Ягайла Мстиславське князівство, яким до нього володів їхній брат Коригайло.
1396 року був посередником у відновленні торгового договору між Полоцьком і Ригою. Того ж року розбив військо рязанського князя Олега Івановича, який допомагав смоленському князю Юрію Святославичу обороняти смоленську незалежність від посягань Великого князівства Литовського.
У 1402 р. Лугвеній розбив під Любутськом рязанське військо, і взяв в полон княжича Радослава Олеговича. 1403 р. при підтримці Вітовта захопив Вязьму, а наступного року взяв участь в підкорені Смоленська. У 1407 р. воював у Верхівських князівствах і захопив Воротинськ.
1407—1412 рр. знову був князем у Новгороді, одночасно з цим в 1408—1411 рр. був намісником Вітовта у Смоленську.
З новгородськими загонами брав участь у Великій війні 1409—1411 рр. проти хрестоносців. Очолював смоленську, оршанську і мстиславську хоругви, які в критичний момент змогли врятувати польсько-литовські війська у Грюнвальдській битві.
1412 р. через московські інтриги змушений був виїхати з Новгорода. Під час громадянської війни у ВКЛ підтримував Свидригайла.
Заснував коло Мстиславля над рікою Чорна Натапа Онуфріївський монастир 1407 року.
Сім'я і діти
ред.- перша дружина — Марія, дочка великого князя Московського Дмитрія Донського.
- Юрій Семенович — князь мстиславський (після 1431—1432, 1442—1444 рр.) та новгородський (1432—1440, 1444—1147 рр.).
- 2-а дружина — невідома на ім'я княжна з московської династії.
- Ярослав Семенович — князь мстиславський (1432—1435 рр.). Сподвижник Свидригайла. Загинув у битві під Вількомиром.
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 263.
- ↑ Белы А. Лугвен [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006. — 792 с.: іл. С. 218—219.
- ↑ Войтович Л. 4.6. Гедиміновичі. Ольгердовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- ↑ (пол.)Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — ISBN 83-913563-1-0. — S. 47.
Джерела та література
ред.- Белы А. Лугвен [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал.рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: БелЭн, 2006. — 792 с.: іл. С. 218—219.
- Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — ISBN 83-913563-1-0. — S. 47.