Відкрити головне меню

Леоні́д Гна́тович Лубє́нніков (Лубенников) (8(21) січня 1910, село Фоминівка Катеринославської губернії, тепер Антрацитівський район, Донецька область — 30 листопада 1988, місто Москва, Російська Федерація) — радянський політичний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР (1955-1956). Член ЦК КПРС у 1956—1966 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 4—6-го скликань.

Лубєнніков Леонід Гнатович
Народився 8 (21) січня 1910
Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 28 листопада 1988(1988-11-28) (78 років) або 30 листопада 1988(1988-11-30) (78 років)
Москва, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе
Володіє мовами російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Діти Ivan Lubennikov[d]
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився у селянській родині. Працював трактористом.

У жовтні 1927 — грудні 1930 року — студент Новочеркаського індустріально-землеробського технікуму.

У грудні 1930 — квітні 1931 року — викладач курсів трактористів в селі Уйське Уральської області.

У квітні 1931 — липні 1932 року — студент Всесоюзного агропедагогічного інституту в Москві. У липні 1932 — грудні 1933 року — студент Всесоюзного агропедагогічного інституту в місті Саратові.

У грудні 1933 — березні 1939 року — директор і викладач Баландинської школи комбайнерів Саратовської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У березні — вересні 1939 року — завідувач відділу пропаганди і агітації Баландинського районного комитета ВКП(б) Саратовської області.

З вересня 1939 року — в Червоній армії. У вересні — жовтні 1939 року — слухач Приволзьких окружних політичних курсів старшого політичного складу. У жовтні 1939 — квітні 1943 року — інструктор з пропаганди, військовий комісар полку в Приволзькому військовому окрузі. У квітні 1943 — травні 1944 року — слухач Військової академії імені Фрунзе.

Учасник німецько-радянської війни. У травні 1944 — травні 1946 року — заступник командира полку Радянської армії; був поранений, перебував на лікуванні; начальник табору для примусово репатрійованих осіб у Барановицькій та Брестській областях Білоруської РСР.

У червні 1946 — лютому 1949 року — партійний організатор ЦК ВКП (б) на Мінському тракторному заводі.

У лютому 1949 — вересні 1952 року — секретар, 2-й секретар Мінського міського комітету КП(б) Білорусії.

У вересні 1952 — 11 вересня 1953 року — 1-й секретар Бобруйського обласного комітету КП Білорусії.

У серпні 1953 — жовтні 1955 року — 1-й секретар Мінського обласного комітету КП Білорусії. Працював інспектором ЦК КПРС.

16 серпня 1955 — 25 липня 1956 року — 1-й секретар ЦК КП Карело-Фінської РСР. 25 липня 1956 — вересень 1958 року — 1-й секретар Карельського обласного комітету КПРС.

У вересні 1958 — лютому 1960 року — завідувач відділу промисловості товарів широкого споживання і продовольчих товарів (відділу легкої та харчової промисловості) ЦК КПРС.

12 лютого 1960 — січень 1963 року — 1-й секретар Кемеровського обласного комітету КПРС. 19 січня 1963 — 23 грудня 1964 року — 1-й секретар Кемеровського сільського обласного комітету КПРС.

У грудні 1964 — 1965 року — заступник голови Комітету партійно-державного контролю Бюро ЦК КПРС по РРФСР і РМ РРФСР. У 1965—1966 роках — заступник голови Комітету народного контролю Ради міністрів РРФСР.

У 1966—1981 роках — 1-й заступник голови Правління Центральної Спілки споживчих товариств (Центроспілки) СРСР.

З 1981 року — на пенсії. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати