Лопатодзьоб золотоголовий
| Лопатодзьоб золотоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Platyrinchus coronatus Sclater, 1858 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Platyrhynchus coronatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лопатодзьоб золотоголовий[2] (Platyrinchus coronatus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
Довжина птаха становить 8,5-9 см, вага 8-9 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, нижня частина тіла тьмяно-жовта, на грудях і боках оливкові плями, горло біле. Обличчя білувате, через очі ідуть чорні смуги, на щоках чорні смуги. Тім'я рудувате, на темні малопомітна жовта смуга. Дзьоб широкий, плаский, зверху чорний, знизу білуватий.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- P. c. superciliaris Lawrence, 1863 — від північного і східного Гондурасу до північної і західної Колумбії та північно-західного Еквадору (на південь до Манабі);
- P. c. gumia (Bangs & Penard, TE, 1918) — південна Венесуела, південно-східна Колумбія, схід Еквадору і Перу, Бразильська Амазонія і північна Болівія;
- P. c. coronatus Sclater, PL, 1858 — південно-східна Венесуела, Гвіана і північна Бразилія (від верхньої течії Ріу-Бранку на схід до Акрі).
Поширення і екологія ред.
Золотоголові лопатодзьоби мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані і Суринамі. Вони живуть в підліску вологих рівнинних, заболочених і гірських тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 700 м над рівнем моря, в тепуях місцями на висоті до 1650 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, яких шукають серед рослинності.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Platyrinchus coronatus. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 28 травня 2022.
Джерела ред.
- Skutch, Alexander F. (1960). Golden-crowned spadebill (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 332—339. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2022. Процитовано 28 травня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |