Лопатодзьоб білогорлий
| Лопатодзьоб білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Platyrinchus mystaceus (Vieillot, 1818) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Platyrhynchos mystaceus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лопатодзьоб білогорлий[2] (Platyrinchus mystaceus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Опис ред.
.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 9-10,5 см, вага 7,5-11 г. Верхня частина тіла бурувато-оливкова, тім'я і скроні більш темні. У самців на задній частині тімені і потилиці яскраво-жовтий чуб, який може ставати дибки. Над очима довгі жовтуваті "брови", навколо очей жовті кільця. Підборіддя і горло білі, перед очима білі плями, на шиї з боків чорні смуги. Груди і боки рудувато-коричневі або оливково-коричневі. решта нижньої частини тіла охриста. Дзьоб широкий, плаский, чорний, знизу і на кінці роговий. Лапи світло-сірі.
Підвиди ред.
Виділяють чотирнадцять підвидів:[3]
- P. m. neglectus (Todd, 1919) — Коста-Рика, Панама, північна і східна Колумбія та західна Венесуела (західна Тачира);
- P. m. perijanus Phelps & Phelps Jr, 1954 — гори Сьєрра-де-Періха;
- P. m. insularis Allen, JA, 1889 — північна Венесуела, Тринідад і Тобаго, локально у західній Гаяні і Французькій Гвіані;
- P. m. imatacae Zimmer, JT & Phelps, 1945 — гори Іматака (східна Венесуела);
- P. m. ventralis Phelps & Phelps Jr, 1955 — крайній південь Венесуели (гора Небліна) і сусідні райони на північному заході Бразилії;
- P. m. duidae Zimmer, JT, 1939 — тепуї на півдні і південному сході Венесуели (Яві, Дуїда[en], Рорайма) і крайня північ Бразилії (на північ від Ріу-Бранку);
- P. m. ptaritepui Zimmer, JT & Phelps, 1946 — тепуї на південному сході Венесуели (Сороропан[es], Птарі[es], Апрада[es]);
- P. m. albogularis Sclater, PL, 1860 — захід Колумбії і Еквадору;
- P. m. zamorae (Chapman, 1924) — схід Еквадору і Перу;
- P. m. partridgei Short, 1969 — крайній південний схід Перу (Пуно), північна і західна Болівія;
- P. m. mystaceus Vieillot, 1818 — південно-східна Бразилія (від півдня Мату-Гросу, центральної Парани і західної Санта-Катарини на до Ріу-Гранді-ду-Сул), схід Парагваю і північний схід Аргентини (Місьйонес, Коррієнтес);
- P. m. bifasciatus Allen, JA, 1889 — південно-західна Бразилія (від центрального Мату-Гросу на схід до центрального Гоясу), північна Болівія;
- P. m. cancromus Temminck, 1820 — східна Бразилія;
- P. m. niveigularis Pinto, 1954 — північно-східна Бразилія (від Параїби до Алагоаса).
Деякі дослідники виділяють низку підвидів у окреммий вид Platyrinchus albogularis[4].
Поширення і екологія ред.
Білогорлі лопатодзьоби поширені від Коста-Рики до Аргентини, однак відсутні в регіоні Амазонії. Вони живуть в густому чагарниковому і бамбуковому підліску вологих і сухих рівнинних і гірських тропічних лісів, серед ліан і епіфітів. Зустрічаються поодинці, переважно на висоті від 600 до 2000 м над рівнем моря. Часто приднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними, яких шукають серед рослинності. Гнізда чашоподібні або конусоподібні, глибокі. В кладці 2 яйця, насиджує лише самиця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Platyrinchus mystaceus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 28 травня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Platyrinchus mystaceus.
Джерела ред.
- de A. Gabriel, Vagner & Pizo, Marco A. (2005): Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil. Revista Brasileira de Zoologia 22(4): 1072–1077 [English with Portuguese abstract]. DOI:10.1590/S0101-81752005000400036 PDF fulltext [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y.. ISBN 0-8014-9792-2
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
- Machado, C.G. (1999): A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil]. Revista Brasileira de Biologia 59(1): 75-85 [Portuguese with English abstract]. DOI:10.1590/S0034-71081999000100010 PDF fulltext [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4
- Salaman, Paul G.W.; Stiles, F. Gary; Bohórquez, Clara Isabel; Álvarez-R., Mauricio; Umaña, Ana María; Donegan, Thomas M. & Cuervo, Andrés M. (2002): New and noteworthy bird records from the east slope of the Andes of Colombia. Caldasia 24(1): 157-189 [English with Spanish abstract]. PDF fulltext [Архівовано 21 серпня 2007 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |