Відкрити головне меню

Лоне Дрешер-Нільсен (нар. 1964 р. [1] ) — датська захисниця дикої природи, засновниця проекту з реінтродукції орангутангів у Калімантані, Борнео, Індонезія .

Лоне Дрошер-Нільсен
Народилася 4 листопада 1964(1964-11-04) (54 роки)
Ольборг, Данія, Королівство Данія
Громадянство
(підданство)
Flag of Denmark.svg Данія
Діяльність науковець, охоронець довкілля

Ранні рокиРедагувати

Лоне народилася і виросла в Обюбро[en], Данія. Вперше побачила орангутангів у 14-річному віці у зоопарку в Ольборг, де була волонтером [2][3]. Пізніше, коли працювала стюардесою для Скандинавських авіаліній, протягом місяця брала участь у волонтерському проекті на індонезійському острові Борнео, знову мала контакт з орангутангами. З 1996 до 2010 років Дрешер-Нільсен жила на Борнео, щоб допомогти врятувати орангутангів Борнео від вимирання, адже природне середовище винищується лісозаготівлею та розчисткою лісів під плантації олійних пальм.

Nyaru MentengРедагувати

 
Кевін, один з молодих орангутанів у Nayaru Menteng, дрімає.

Після відвідин Борнео, у Нільсен виникла ідея створити новий притулок для орангутангів-сиріт у Центральному Калімантані. ЇЇ підтримав Віллі Смітс з фонду Borneo Orangutan Survival[en] (BOS). У 1998 році Лоне заснувала проект реінтродукції орангутангів у Nyaru Menteng[4]. Вона отримала дозвіл від Міністерства лісового господарства Індонезії, і у 1999 році Nyaru Menteng офіційно відкрив свої двері для перших орангутангів, які залишились сиротами та потребували допомоги.

Притулок був розрахований утримувати до 100 осиротілих орангутангів поки вони проходять реабілітацію. Окрім карантинних кліток, медичної клініки та розплідника, у притулку була велика територія лісу, де орангутанги могли засвоювати навички, необхідні для життя в дикій природі[5]. Nyaru Menteng швидко став найбільшим проектом порятунку приматів у світі, що станом на 2009 рік опікував понад 600 осиротілих та переміщених орангутангів [6] та мав 200 співробітників [7].

Багато з цих орангутангів, коли прибували до притулку, були віком менше місяця та всі вони психологічно травмовані [8]. Притулок не тільки рятує осиротілих орангутангів, які перебувають в основному у місцевих фермерів та нелегальних торговців домашніми тваринами, але розробив процес їх поступового повернення до дощового лісу Борнео.

Немовлят та молодих орангутангів, яких привозять до центру, цілодобово опікує команда «нянь». Коли вони трохи підростають, їх беруть до «лісової школи», де вони навчаються у супроводі персоналу лазити по деревах і виживати в лісі. У віці близько восьми років вони переселяються групами на сусідній острів як перший етап у їх вивільненні в дику природу

Нільсен жила поблизу рятувального центру Nyaru Menteng, керувала спеціалізованою клінікою ветеринарів та фельдшерів, а також найманими індонезійцями, які працюють неньками і доглядають за осиротілими орангутангами. У 2010 році вона була змушена залишити Борнео і повернулася до Європи через небезпечну для життя хворобу. Вона працювала старшим експертним радником міжнародної організації «Збережемо орангутангів», перебуваючи у Уельсі [9]. З 2012 року періодично працює на Борнео[10]. У липні 2018 року Нільсен оприлюднила заяву у відповідь на коментарі щодо поведінки її колишньої організації-роботодавця Save Save Orangutan, пояснивши її перехід до Orangutan Land Trust[en][11].

Про притулок Nyaru Menteng виходила програма Orangutan Island на каналі Animal Planet, фільми на ВВС та Discovery Channel: Orangutan Island, Orangutan diary, Saving Planet Earth and Growing Up... Orangutan. У 2008 Нільсен брала участь у австралійському документальному драми The Burning Season[en] .

КнигиРедагувати

У 2006 році Нільсен видала фотоальбом From Forest Kindergarten to Freedom (Від лісового дитячого садка до свободи) англійською, німецькою та данською мовами [12]. Це історія дорослішання двох орангутангів Емми та Еміля, яких виховують у реабілітаційному центрі та врешті-решт випускають у дику природу.

Список літературиРедагувати

  1. LC Linked Data Service: Authorities and Vocabularies (Library of Congress). id.loc.gov. Процитовано 25 November 2018. 
  2. Michelle Desilets; photography Christian Åslund (May 2008). Single Mother. Scanorama Magazine (Scandinavian Airlines). с. 44–49. Процитовано 1 April 2010. «I must admit, some days I feel disillusioned. I think 'my goodness, if we can't save a species as noble and magnificent as an orangutan what hope is there for the planet?'» 
  3. Thompson, Shawn (2010). The Intimate Ape: Orangutans and the Secret Life of a Vanishing Species. Citadel Press. с. 111. ISBN 978-0-8065-3133-5. 
  4. BOS Nyaru Menteng - Orangutan Outreach (en-US). Процитовано 2019-09-14. 
  5. Nyaru Menteng Orangutan Rescue and Rehabilitation Centre, Borneo - The Orangutan Project. www.theorangutanproject.org. Процитовано 2019-09-14. 
  6. Drøscher Nielsen, Lone (1 May 2009). The destruction of the rainforests amounts to orangutan genocide. The Independent. Процитовано 9 May 2010. 
  7. Andrew Higgins (27 November 2009). Into the wild, once again. Boston Globe. Процитовано 9 May 2010. 
  8. Richard Zimmerman (5 March 2009). Orangutans and palm oil: What's the connection?. TED Blog. Процитовано 31 March 2010. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 14 вересня 2019. 
  10. About Lone. Forest Chatter 2013
  11. A Message from Lone Droscher-Nielsen. Orangutan Land Trust. 19 July 2018. 
  12. Drøscher Nielsen, Lone; Pia Lykke Bertelsen (2006). From Forest Kindergarten to Freedom. PLB Network. ISBN 87-92059-00-7. Процитовано 1 April 2010. 

ПосиланняРедагувати