Відкрити головне меню

Віссаріон Віссаріонович Ломінадзе (6 червня 1897, Кутаїсі, Російська імперія — січень 1935, Магнітогорськ, РРФСР, СРСР) — радянський партійний діяч, відповідальний секретар ЦК КП Грузинської РСР.

Віссаріон Ломінадзе
груз. ბესარიონ ლომინაძე


Прапор
Відповідальний секретар ЦК КП Грузії
25 жовтня 1922 — серпень 1924 року
Попередник: Михайло Окуджава
Наступник: Михайло Кахіані
 
Партія: ВКП(б)
Ім'я при народжені: груз. Vissarion Lominadze
Народження: 6 червня 1897(1897-06-06)
Кутаїсі, Російська імперія
Смерть: 1935(1935)
Магнітогорськ, РРФСР, СРСР
Національність: грузин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Нагороди: Орден Леніна Орден Червоного Прапора

ЖиттєписРедагувати

Народився в Кутаїсі в родині учителя.

З 1913 року брав участь у роботі студентських соціал-демократичних організацій (Кутаїсі, Петербург). З квітня 1917 працював у військовій організації Петербурзького комітету РСДРП(б). З серпня 1917 — секретар Кутаїського комітету партії.

З 1918 до 1919 року — голова Тбіліського комітету, у 1919—1920 роках — член Бакинського комітету РКП(б), член Президії ЦК КП Азербайджану, член виконкому Бакинської ради.

З 1920 до 1921 року — член бюро Орловського губкому РКП(б). З 1921 до 1922 — партійний організатор Виборзького району в Петрограді, брав участь у придушенні Кронштадтського повстання.

З 1922 до 1924 року — перший секретар ЦК КП Грузії. З 1924 до 1925 — слухач курсів марксизму при Комуністичній академії. З 1925 до 1929 року працював у Комінтерні. Відзначається його важлива роль у скликанні надзвичайної наради КПК 7 серпня 1927 року[1]. З 1925 до 1926 — член бюро ЦК ВЛКСМ. 1929 року — завідувач агітпропвідділу Нижньогородського губкому партії. 1930 — перший секретар Заккрайкому ВКП(б).

Делегат XXVII з'їздів партії, на XIVXV з'їздах обирався кандидатом у члени ЦК, на XVI з'їзді — членом ЦК ВКП(б).

Розчарувавшись у політиці Сталіна, 1930 року разом із Лазарем Шацкіним створив опозиційну групу, яка згодом встановила контакти з опозиційно налаштованим головою Ради народних комісарів РРФСР Сергієм Сирцовим, що було кваліфіковано Сталіним як створення «право-лівацького блоку»[2]. 1 грудня 1930 з'явилась спільна постанова ЦК та ЦКК «Про фракційну роботу Сирцова, Ломінадзе та інших». Їх було виведено з ЦК та знято з посад.

З 1931 до 1932 року Віссаріон Ломінадзе — начальник науково-дослідного сектору Народного комісаріату постачання СРСР. З 1932 до 1933 — парторг машинобудівного заводу у Москві. З серпня 1933 — секретар Магнітогорського міськкому ВКП(б) (останній пост отримав завдяки зверненню Орджонікідзе, який його добре знав, до Політбюро).[3]

У 1935 під загрозою арешту намагався покінчити життя самогубством через постріл у серце, наступного дня помер після операції з вилучення кулі. Заступник Ломінадзе одразу продиктував телефоном до Москви передсмертного листа:

« Прохання передати тов. Орджонікідзе. Я вирішив давно вже обрати таку смерть на той випадок, якщо мені не повірять… Мені довелося б доводити усю несерйозність цих наклепів, виправдовуватись і переконувати, і при всьому тому мені могли б не повірити. Витримати все це я не в змозі… Незважаючи на всі свої помилки, я все своє свідоме життя віддав справі комунізму, справі нашої партії. Зрозуміло лише, що не дожив до рішучої сутички на міжнародній арені. А вона недалеко. Помираю з повною вірою в перемогу нашої справи. Передай Серго Орджонікідзе зміст цього листа. Прошу допомогти родині[4] »

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Комуністи СРСР в історії КПК
  2. Вадим Роговін. Влада й опозиції «Право-лівацький блок»
  3. Хлевнюк. Хазяїн. Сталін і затвердження сталінської диктатури. М., РОССПЭН, 2012. С. 270
  4. Хлевнюк. Хазяїн. Сталін і затвердження сталінської диктатури. М., РОССПЭН, 2012. С. 271

ПосиланняРедагувати